— Ну як, знайшов куховарку? — запитав Капітан, сідаючи за стіл.

— Обійшов увесь Ільєус. Хоч би на якусь натрапив...

— Коньяку, Насібе. До того ж справжнього! — гукнув Мундіньйо.

— І пиріжків з тріскою...

— Будуть лише увечері...

— Еге, арабе, що тут діється?

— Так можна розгубити клієнтуру. Ми поміняємо бар...— розсміявся Капітан.

— До вечора все буде. Я замовив у сестер Дос Рейс.

— Добре хоч так...

— Добре? Так вони ж три шкури деруть... Я зазнаю суцільних збитків.

Мундіньйо Фалкан порадив:

— Вам, Насібе, слід модернізувати свій бар. Дістати холодильник, щоб у вас завжди був під руками лід, сучасне обладнання теж не зашкодило б.

— Зараз мені потрібна куховарка...

— Випишіть із Сержіпе.

— А що робити, доки вона прибуде?

Стежачи за друзями, що мали змовницький вигляд, Насіб помітив задоволену посмішку Капітана, а також те, як раптово всі замовкли при його наближенні.

Підійшов Шіко Молеза з пляшкою вина на таці. Насіб сів за столик до друзів.

— Сеньйоре Мундіньйо, чим ви насолили полковнику Раміро Бастосу?

— Полковнику? Аж нічим. А хіба що?

Насіб стримано відповів:

— Та нічого, просто так...

Капітана зацікавили слова Насіба, і він поплескав його по спині:

— Розколюйся, арабе. В чому справа?

— Сьогодні я з ним бачився,— він сидів навпроти префектури, гріючись на сонці. Погомоніли про всяку всячину, я розповів йому, що сеньйор Мундіньйо приїхав сьогодні і що незабаром прибуде інженер... Старий прямо осатанів. Запитав, до чого тут сеньйор Мундіньйо, чого, мовляв, він пхає свого носа туди, де його ніхто не просить.

— Бачите? — перебив Капітан.— Мілина...

— Ні, не лише мілина. Потім до нас підійшов учитель Жозуе і сказав, що коледж має нарешті офіційний статус. Полковник аж підскочив. Очевидно, він сам входив з клопотанням до уряду, але не зумів досягти успіху. Розгнівавшись, він навіть стукав костуром об землю.

Насіба задовольняла мовчанка друзів і те враження, яке справила на них його оповідь. Він помстився їм за конспіративний вигляд, з яким вони сюди прибули.

Жартують, скоро він знатиме їхню таємницю! Капітан промовив байдужим голосом:

— Так ви кажете, він розгнівався? Ну, нічого, незабаром цей старий відьмак ще не тієї заспіває. Він думає, що він тут єдиний господар...

— Для нього Ільєус немов власна фазенда. А нас, ільєусців, він має за своїх наймитів...— зауважив Доктор.

Мундіньйо Фалкан мовчки посміхався. На порозі кінотеатру з'явились Діоженес і подружжя акторів. Вони побачили друзів за столиком у барі і попростували до них. Насіб сказав:

— Так воно і є. Сеньйор Мундіньйо для нього «зайда».

— Він так і сказав? — запитав експортер.

— Це його слова.

Мундіньйо доторкнувся до руки Капітана.

— Можете домовлятися, Капітане. Я згоден. Старий ще потанцює під нашу дудку.— Останні слова були адресовані Насібу.

Капітан підвівся, допив свою чарку, подружжя акторів було вже недалечко. «Що вони, чорт забирай, затівають?» — намагався збагнути Насіб. Капітан почав прощатись.

— Пробачте, мені час. Термінові справи.

Чоловіки встали з-за столу, почали переставляти стільці. Анабела, тримаючи розкриту парасольку, кокетливо усміхнулася. Принц, затиснувши довгий мундштук у зубах, простягав свою худу, нервову руку.

— Коли дебют? — запитав Доктор.

— Завтра... Ми домовляємось з сеньйором Діоженесом.

Господар кінотеатру, як завжди, неголений, пояснив своїм безбарвним і жалібним голосом псаломщика:

— Гадаю, успіх забезпечено. Дітям та й дорослим теж подобаються фокуси. Але вона...

— А чому ви за неї турбуєтесь? — запитав Мундіньйо, доки Насіб подавав аперитиви.

Діоженес почухав підборіддя.

— Всім відомо, що Ільєус — ще відстала провінція. На танці, які вона виконує майже роздягнена, сім'ї не підуть.

— У залі будуть самі лише чоловіки...— запевнив його Насіб.

Та в Діоженеса була ціла купа відмовок. Йому не хотілося зізнатися, що він сам, протестант і цнотлива людина, був шокований сміливими танцями Анабели.

— Це більше пасує до кабаре... Для естради при кінотеатрі такі танці не підходять.

Доктор дуже вишукано і ввічливо вибачився перед артисткою за своє місто:

— Сеньйора пробачить нам. Відсталий край, справжнього мистецтва тут не розуміють. Такі танці у нас вважають аморальними.