— Це від торта, — сказав Патрик. — Я відчуваю, як у мене трохи розболілася печінка. А ви до того протягом усього вечора надщипували шоколад.

— Мабуть, я піду й ляжу, — сказала міс Баннер. — Ковтну дві пігулки аспірину і спробую гарно поспати.

— Це добрий план, — промовила міс Блеклок.

Міс Баннер пішла нагору.

— Ви не проти, якщо я закрию для вас качок, тітко Леті?

Міс Блеклок подивилася на Патрика суворим поглядом.

— Якщо ти не забудеш узяти двері на засув.

— Я це зроблю. Присягаюся.

— Випийте склянку хересу, тітко Леті, — сказала Джулія. — Як мала звичай казати моя стара няня: «Це наведе лад у вашому шлунку». Бридка фраза, але для даного моменту цілком слушна.

— Справді, це мені не завадить. Певно, ми не звикли до таких смачних наїдків. О, Банні, як ти мене злякала! Що з тобою?

— Я не можу знайти свій аспірин, — сказала Банні засмученим голосом.

— Візьми кілька моїх пігулок, люба, вони біля мого ліжка.

— На моєму туалетному столику стоїть пляшечка, — сказала Філіпа.

— Дякую вам, дякую вам дуже. Якщо не знайду свої — але я знаю, що заподіла її кудись. Новеньку пляшечку. Куди я могла запхати її?

— Ми маємо купи аспірину у ванній кімнаті, — нетерпляче озвалася Джулія. — Цей дім завалений аспірином.

— Мене дратує, що я така неуважна й засовую свої речі, сама не знаю куди, — сказала міс Баннер, знову беручись сходами нагору.

— Бідолашна старенька Банні, — сказала Джулія, підіймаючи свою склянку. — Як ви думаєте, може, дамо їй випити трохи хересу?

— Гадаю, ліпше не треба, — сказала міс Блеклок. — Вона була надто збуджена сьогодні, і це не піде їй на користь. Боюся, щоб на завтра їй не стало гірше. А проте, я думаю, вона сьогодні щиро тішилася.

— Їй дуже сподобався святковий обід, — сказала Філіпа.

— Налиймо Міці склянку хересу, — запропонувала Джулія. — Гей, Пате, — гукнула вона, почувши, як він заходить у бічні двері, — поклич Міці.

Патрик привів Міці, і Джулія налила їй склянку хересу.

— Я п'ю за найкращого кухаря у світі, — сказав Патрик.

Міці була задоволена — але відчула, що повинна виголосити протест.

— Дякую. Але ж я не кухар. У своїй країні я робити інтелектуальну роботу.

— Тоді ти занапащаєш там твій талант, — сказав Патрик. — Яка інтелектуальна робота може зрівнятися з таким шедевром, як «Солодка смерть»?

— О, я вже казати, що не люблю…

— Не має значення, що ти любиш, а чого не любиш, — сказав Патрик. — Так уже я назвав твій продукт, і ти нікуди від цієї назви не дінешся. Тож випиймо за «Солодку смерть» — і к бісу наслідки!

— Філіпо, моя люба, я хочу поговорити з тобою.

— Я вас слухаю, міс Блеклок.

Філіпа Геймс подивилася на свою господиню з легким подивом.

— Тебе щось непокоїть віднедавна, чи не так?

— Непокоїть?

— Я помітила, що останнім часом ти стурбована. У тебе щось не так?

— Ой, ні, міс Блеклок. Звідки ви взяли?

— Певно, мені здалося. Я подумала, можливо, ти й Патрик…

— Патрик? — цілком щиро здивувалася Філіпа.

— Отже, причина не в цьому. Пробач мені, якщо я надто вручаюся у твоє особисте життя. Але я часто бачила вас удвох — і хоч Патрик — мій родич, не думаю, що з нього може вийти хороший чоловік. Принаймні, протягом певного часу з нього навряд чи буде щось путнє.

Обличчя Філіпи застигло у твердій нерухомості.

— Я більше не стану одружуватися, — сказала вона.

— Рано чи пізно, але ти ще одружишся, дитино моя. Ти молода. Але нам не варто це обговорювати. У тебе не виникає проблем із грішми?

— Ні, мені їх цілком вистачає.

— Я знаю, ти замислюєшся про те, щоб дати хлопцеві добру освіту. Тому я хочу дещо тобі сказати. Сьогодні я їздила в Мілчестер, щоб побачитися там із містером Бединґфелдом — це мій адвокат. Останні події вселили мені тривогу, і я вирішила зробити новий заповіт — на випадок чогось непередбаченого. Окрім спадщини, яку я даю Банні, усе інше відійде тобі, Філіпо.

— Що ви сказали?

Філіпа круто обернулася. Її очі спалахнули. Вона здавалася збентеженою, майже переляканою.