Щоб не було й зарази...

Котенко (хапа його за руку)

А-а! Тварюко!

Невже, невже?

Жалівницький

Одвів мене господь...

Котенко 

Уб'ю, як пса!

Жалівницький 

Я не боюся смерті -

Гріха не мав...

Котенко 

Але на батька йшов!

Жалівницький 

Не відав я...

Котенко 

І гадина не знала?

Жалівницький 

Вона, либонь, щоб очі одвести.

Котенко 

О, каторжні!

Жалівницький 

Я не виновен, батьку!

Котенко 

Клянись мені!

Жалівницький 

Усім, що є святе,

І матері могилою сирою!

Котенко 

Готуйсь в похід!

Жалівницький 

Воля твоя.

Котенко 

Іди!

Жалівницький виходить.

Тимко поклявсь... Його язик ще зроду

Не знав брехні... Але вона, вона!

З отцем жила, із сином залицялась,

А ворогу запродалась цілком...

Ну, допадусь до вас обох і я!

Ох, проводи у пекло бучні справлю!

На вугіллях пектиму день у день,

Мотатиму на мотовилах жили,

Собаками...

Джура 

Жде пані й посланці!

Котенко 

Впусти її, а посланців потому...

Джура виходить.

Через хвилину... через мить одну...

Побачу знов... зірвату в мене квітку...

О, як отут, в цих грудях, запекло!

Але здавись і здержся в гніві, серце,

Пометись гаразд, не похопись судом!

На кону з'являється Лучицька в ролі Єлени; на ній французька сукня, накрита флером. В ложі Квітка і Квятковська.

Лучицька (входить хитаючись, скида флер і говорить утомно). 

Мій таточку, сподіваний, коханий!

Голоси з гальорки, амфітеатру, крісел. Браво, браво, Лучицька!

Гальорка. Ш-ш!! Тихо!

Амфітеатр. Тихо! Ш-ш!! Ш-ш!!

Крісла. Браво! Браво!

Квітка (вибіга на галас в ложу). Вона, вона! Як схудла!

Квятковська (блага перелякано). Друже, ай, не гомоніть... я вийду!

Квітка (не при собі). Ні, не буду!

Котенко 

Подалі, геть! Від пані ляхом тхне

І щоки ще палають од цілунків.

Лучицька 

Я не виновна...

Котенко 

Силою б то взяв?

Лучицька 

О, гвалтом... Я... боролась до загину...

Квітка. Неправда!

Квятковська. Цс-с! (Удержує його).

Котенко 

І обняла ляха

Зрадливою, продажною рукою?

Лучицька 

О боже! Ні! Яка страдниця я! 

(Більше запалюючись). 

Мене взяли як бранку до світлиці,

Сторожею обставили мене,

Щоб не могла на себе зняти руки...

О, скільки сліз я нишком пролила

І скільки мук пережила, мій орле!

Котенко 

Подумаєш, як настраждалась, - страх!

На ласощах...

Квітка (голосно). Ха-ха-ха-ха! То мавпа з червоною покрасою! Ха-ха!

2-е крісло. Тихше!

Юркович. Скандал!

Гальорка й амфітеатр. Отыщите пьяных! Ша!

В ложу входять капельдинер і поліцейський чиновник. Квятковська одводить і щось шепче йому.