— Так, я там був. Я все бачив. У мене з'явився деякий вплив серед сестер. Можливо, я зможу чимось допомогти тобі. Якщо ти будеш зі мною відверта і задовольниш мою цікавість, може, я і допоможу тобі вийти з неприємного становища.

Вона пішла геть, кинувши через плече:

— Доброї ночі, Джедідія.

— Ми ще побачимось у Палаці, Верна, — сказав він їй услід. — Подумай над моїми словами.

Вона сама здивувалася, наскільки оманливими були весь цей час її уявлення про знайомих. Верна пам'ятала Джедіді як людину щиру і чуйну. Що у неї з пам'яттю?

А може, вона зараз просто дуже зайнята собою і сама не дала йому можливості проявити доброту? Вона, напевно, жахливо виглядає. Перш ніж побачитися з ним, слід було привести себе в порядок, зачесатися, надіти гарне плаття. Але ж у неї на це не було часу.

Якби вона торкнулася його обличчя, може, це пробудило б у ньому спогади? Може, він згадав би, як плакав у день розставання? Згадав би свої обіцянки… Хоча вона навіть тоді не дуже вірила цим обіцянкам.

Дійшовши до коридору, який вів в кімнати послушниць, Верна зупинилася.

Вона втомилася. А робота в стайнях буде дуже важкою. Але перш ніж відправитися спати, їй треба зробити ще одну справу.

Паша зупинилася перед дубовими дверима між двома кам'яними колонами, повитими майстерно вирізаною лозою.

— Ось твоя тюрма, — сказала вона Річарду.

— Тюрма? Я не бачу засува. Як же ви мене тут триматимете?

Пашу, мабуть, здивував його питання.

— Але ми не замикаємо наших хлопчиків. Ти вільний йти, куди захочеш. Річард насупився:

— Ти хочеш сказати, я можу вільно бродити по Палацу?

— Ні, взагалі скрізь, де захочеш. Хочеш — по Палацу, хочеш — по місту.

Наші учні багато часу проводять в місті. — Вона злегка почервоніла і відвела очі.

— А як щодо передмість? Паша знизала плечима:

— Ну звісно. Не знаю, навіщо тобі йти за місто, ніхто з наших хлопчиків туди не ходить, але перешкод для цього немає. Тільки ти повинен триматися подалі від Хагенського лісу. Це жахливо небезпечне місце. Тебе попереджали по шляху до Палацу? Річард кивнув.

— Як далеко я можу відійти від міста? — Запитав він.

— Рада-Хань не дозволить тобі піти дуже далеко. Ми завжди повинні мати можливість знайти тебе. Але на кілька миль від Палацу пророків ти відійти зможеш.

— На скільки миль?

— Навіть далі, ніж захочеш. Майже до самої землі дикунів.

— Ти хочеш сказати, землі бака-бан-мана? — Вона кивнула. — Без охорони?

— Ти довірений моїй опіці, і поки що я буду всюди супроводжувати тебе, — відповіла Паша. — З часом, коли ти тут освоїшся, ти зможеш гуляти по місту і сам.

— А можу я прогулятися сам по вашому Палацу?

— Звичайно, адже тут твій дім. До того ж ти повинен відвідувати заняття. З тобою буду займатися не тільки я, але й інші сестри. Спочатку ми будемо вчити тебе, як закликати свій Хань.

— А чому різні сестри? Чому не одна з них або не ти?

— Тому, що іноді з чужим Хань легше впоратися спільно. І у сестер більше знань і досвіду, ніж у мене. Коли з тобою позаймаються різні сестри, ми зможемо зрозуміти, з ким тобі краще працювати.

— А серед цих сестер буде сестра Верна? Паша насупилася.

— Верна більше не сестра, вона — послушниця, і її слід називати просто Верна. Послушницям, крім тієї, якій це доручено, тобто крім мене, не дозволено займатися з тобою. Послушниці першого ступеня, як Верна, не мають права взагалі розмовляти з нашими хлопчиками. Їх обов'язок — вчитися, а не вчити.

Річарду було дивно називати сестру Верну просто Верною.

— А коли вона стане знову сестрою? — Запитав він.

— Вона повинна служити як послушниці, просуваючись вперед крок за кроком, як інші. Я сама починала з того, що чистила казанки на кухні. Мені довго довелося чекати, коли переді мною відкрилася нинішня можливість. Коли-небудь, якщо Верна буде працювати так само ретельно, як і я, вона теж зможе стати сестрою Світу.

Річард здригнувся. Всі ці неприємності обрушилися на сестру Верну через нього. Він змінив тему.

— А чому нам дозволено вільно розгулювати?

— Тому, що ви не являєте небезпеки для населення. Коли ти оволодієш своїм Хань, з'являться певні обмеження. Городяни бояться хлопчиків, наділених даром: у минулому бували нещасні випадки. Тому тих, хто вільно володіє Хань, просто так в місто не відпускають. Коли ж вони стають чарівниками, на них накладаються ще більш суворі обмеження, і до тих пір, поки їх навчання не закінчиться, їм дозволено перебувати лише в строго певних покоях і залах Палацу. Але ти поки зможеш гуляти вільно.