— Я прийняв рішення, мій імператоре. Це рішення продумане і кінцеве. Мій син — виродок. Я відрікся від нього. Якби моя дружина дожила до цього сумного дня, вона схвалила б таке моє рішення. Вона була з Дому Тізе, в ній текла кров Сіоранів.

— Його лікували?

— Деґенерати невиліковні.

— Ти — батько, Оші. Тобі й вирішувати.

Ґрідас промовчав. Тему було вичерпано. Навіть для обговорення з імператором.

— Що там на Кідронії? — перейшов до справ монарх.

— Завтра там почнуть грандіозне полювання на мечоносця.

— Твої люди готові?

— Ланс нервує.

— Через Ґвен?

— Він вважає, що ми не контролюємо ситуацію.

— А ви її і не контролюєте, омадо.

— Ми знаємо про теракт, який готується на Кідронії, і готові його відвернути.

— У який спосіб?

— Якщо ви дасте санкцію на арешт Тени Ферфакс і…

— Арешт? Це не рішення. Це лише піджене заколотників. Я не абсолютний монарх, Оші… Я, як і всі, граю за правилами. Дім Ойзеле завжди обстоював повагу до права і суворого дотримання законів. Застосовувати силу і покарання можна тільки до очевидних зрадників. Виявлених зрадників. Так і тільки так. Адже ми з тобою домовилися: ви виявляєте зв'язок заколотників зі Знаючими і Знаючих з ящерами. І я одразу ж починаю діяти. Я діятиму жорстко і швидко. Але тільки тоді, коли у мене в руках будуть залізні аргументи і неспростовні докази. Я не можу атакувати першим. На їхньому боці надто впливові клани і політичні групи. Служба повинна отримати документальні підтвердження того, що інформацію з мозку загиблого «Уриїлу» скачали Знаючі Підземного міста за наказом ящерів.

— Група доктора Вей плідно працює у цьому напрямі, мій імператоре. Але ми все ще не отримали доступу до «чорної скриньки». Потрібний дозвіл. Намісниця…

— Унно? Вона ніколи не дасть дозволу. Навіть якщо маленька Ґвен залізе до її ліжка. Ліда Унно — хитра бита сука, вона вдесятеро хитріша за Джиліна і Цезаріо. Серед наших ворогів тільки канцлер і Рехинальдер небезпечніші за цю лесбійку. Твої люди, омадо, повинні зламати «скриньку». За будь-яку ціну. Дозволяю людям Яна і Маккосліба провести силову акцію. Але надто шуміти не варто. Поки що не варто. Перш ніж відсилати до Кідронії, Ноли і Піфії безпілотники з бомбами, у мене повинні бути докази зради. Чітко задокументована лінія «заколотники — Знаючі — ящери». Мій представник у Сенаті не повинен видаватися ідіотом на засіданнях комісії з розслідувань. Тобі ж уже відомо, що на Аврелії федералісти отримали більшість у Раді Колонії? Стійку більшість, завваж. Майже дві третини депутатських місць. І це не випадковість, Оші. Це — тенденція. Їм тільки палець дай, вони руку відкусять… А в засаді причаївся Теслен. Тільки й чекає, коли я схиблю. Спить і бачить себе «Еарланом Третім». Але ж і ім'ячко у нього…

— А якщо докази про зраду Знаючих на Фаренго? Якщо у викраденій кідронійцями інформації не виявиться нічого певного про Знаючих?

— На Фаренго? Ми не встигнемо дістатися системи Таліс до початку заколоту. Ти ж сам переконував мене, що всі лінії опозиційних інтриг ведуть до Кідронії. Що зв'язок Знаючих з Ґ'ормою очевидний. І цей твій геніальний Марков також так переконливо все обґрунтував. Я ж усе пам'ятаю. Чи щось уже встигло помінятись? Невже? Оші, я перестаю тебе розуміти.

— Аґенти «Ліктор» і «Арадо» не знайшли ґ'ормітських телепатів на Кідронії.

— Отже, погано шукали.

— Проскановано Центральне поселення і база Гардік.

— Там ще тридцять поселень і чотириста стрижневих копалень, набитих клонами. А ще підземні міста. Нехай і там пошукають.

— Шукатимуть, мій імператоре. А якщо ґ'ормітів там узагалі немає?

— Повинні бути, омадо. Там вони, там… Просто хитро ховаються. Їх потрібно знайти. Ставки занадто великі, Оші. Ти мав рацію: ми не змогли довго приховувати зараження на Волт-Армстриджі. Чутки вже перекинулися з наукових кіл до політиків. Безпілотник до ураженої планети відсилав покійний лорд Скіфі. А вся Імперія знає, що Скіфі був моєю людиною. Моєю, Оші, і я від цього ніколи не відмовлюся… Рехинальдер у Сенаті звинуватить нас у тому, що ми без вагомих на те підстав порушили перемир'я з ящерами. І що ми йому відповімо? Що ми відповімо консерваторам у Комітеті з військових і спеціальних розслідувань? Вони повісять на нас усіх зжертих ґиргами на Волт-Армстриджі. Усі тисячі трупів. Плюс звинуватять у провокуванні нової війни. І тоді заколотники будуть уже не зрадниками, а благородними визволителями Імперії від злочинної династії та її посіпак, різних там ґрідасів, янів, маккослібів. Ти розумієш, про що йде мова, Оші?

— Так, мій імператоре. Ми знайдемо аґентів Ґ'орми.

— Знайди їх, — наказав Охоронець прав і свобод світів, і тінь застарілої втоми на мить загасила жвавий блиск його очей. — Знайди, омадо, і якомога швидше. Оші, друже мій, від тебе й тільки від тебе тепер залежить доля Дому Ойзеле.

Рід Ойзеле (Ойдзеле) бере свій початок від вченого агронома Макшарадха із Калькутти. У двадцять три роки він залишив Землю для того, щоб організувати гідропонні плантації у колонії Санга Сетта (планета 13КВ05:2) у системі зірки Фірджіс, стародавня назва — 70 Змієносця. Після отримання адміністративного статусу населеної планети (світу) колонію перейменували у Майгу. На Майзі Макшарадх став одним із найбільш шанованих членів Ради колонії і в 202 році Ери Відновлення одружився з леді Саймою — онучкою барона Юла, одного із засновників і спонсорів колонії.

Син Макшарадха і леді Сайми — Юл Шактірі, есквайр Ойзеле, закінчив Вищу пілотну школу в Каїрі (Земля) і в 226 році був призначений фреґат-лейтенантом на рейдер «Славія». Юл Шактірі взяв участь у дванадцяти дальніх експедиціях і в 257 році отримав звання капітан-командора. Командор Ойзеле командував крейсером «Анкалагон» у складі 1-ої окремої дослідницької ескадри Восьмого флоту. Причиною його трагічної загибелі стало ураження екіпажу крейсера вірусом Лангера-Окомі під час великої епідемії в Секторі Альдебарану.

Син командора на ім'я Туре Ойзеле, також кадровий офіцер Восьмого флоту, у 279 році був призначений командиром групи легких рейдерів. У 281 році імператор Еарлан Другий присвоїв йому звання контр-адмірала. Від 286 року Туре Ойзеле — головний штурман флоту, віце-адмірал, барон і спадковий лорд Імперії. У 288 році імператор призначає його солархом Альдебарану і командуючим імперськими силами на головній планеті Сектора — Альфі Альфі (4КВ20:8). У 294 році Туре отримує звання адмірал-командора, а в 300 році Ери Відновлення — великого адмірала Флоту. Дружина Туре — леді Кен-Ісіс походила з могутнього клану герцогів Харре, і, разом з її численними родичами, Туре Ойзеле взяв участь у змові 311 року проти імператора Еарлана Другого. Після повалення Еарлана соларх Туре став імперським канцлером. Він і леді Кен-Ісіс проголосили новим імператором троюрідного брата поваленого монарха — Ауоза Сіорана. Але маріонеткового правителя (останнього з прямих нащадків Сіоранів) не визнали ані Союзний Конґрес Землі, ані більшість світів Периферії. Розпочалася війна. Її переможцем став адмірал Мелетин Менар, який проголосив себе імператором у 312 році. Вирішальна битва між Восьмим флотом Ойзеле і Третім флотом Менара відбулася у 324 році Ери Відновлення в кометному «комірі» Проціону. Флоти вступили у бій на зустрічних курсах. Через те битва увійшла до підручників історії як «Трисекундна». Канцлер Туре Ойзеле загинув разом з екіпажем флагманського крейсера «Сіоран Великий» після руйнування моторного відсіку крейсера променем Ф-мазера. Його дружина покінчила життя самогубством.