«Поза межами болю» Осипа Турянського – це повість-поема, у якій описуються події Першої світової війни. Це твір про боротьбу біологічних інстинктів і сили духу. Історія тяжкого виживання друзів у сніговій пустелі, де смерть підстерігала на кожному кроці, розказана автором у надзвичайній психологічній напруженості. Письменник порушує у своєму творі проблеми жахіття війни, людяності і дружби. Коли воля до життя сильніша за смерть, людина здатна на все – така основна думка твору «Поза межами болю» Осипа Турянського.
Розділ 1
Мінливо й мляво перебігають світлі струмки по великій круглій фонтанній мушлі. Зміна білявих струмків в абстрактних арабесках тіней розбиває увагу своєю безпредметністю. Перебіг тіней, падіння бризок, плюскіт води символізують для Комахи усталений спочинок на півгодини в скверику, коли він, напрацювавшись у бібліотеці, повертається додому.
1
Роман було написано в 1928—1929 роках. У 1940-х автор його переробив, і вперше твір вийшов друком аж у 1947 р., в Німеччині.
Після врочистої мовчазності бібліотеки, де лунке шепотіння й рип пера виростають у погрозу уявленої катастрофи, після книжкової тиші, коли біла одноманітність прямокутників паперу, книжок, лискованої площини стола замикає в собі обрій вражень, – зелень дерев і дитячий метушливий галас заспокоюють. Галас заспокоює тим, що дратує.
Ірця біжить, підстрибуючи, назустріч:
– Дядько Комаха прийшов. Дядько Комаха! Добридень, дядю Комахо!
Дядя Комаха обережно стискує маленьку руку, кладе свого портфеля з книжками на лавку й сідає.
– Добридень, Ірцю! Як ти себе почуваєш?
– Дякую, дядю Комахо. Гаразд. Покажи, які в тебе сьогодні книжки.
Власне, її цікавлять не книжки, а малюнки. Ірці байдуже, що дивитись, аби дивитись. Вона охоче переглядатиме й праці акад. Павлова, і Рошерівський «Mythologisches Lexikon» [2] , і атлас Мікенських розкопин [3] , і таблиці з уламками посуду в трипільському УАН-івському збірнику [4] , і портрет Ервіна Роде або Федора Вовка.
2
«Мythologisches Lеxikon» – «Міфологічний словник» (нім.).
3
Мікенські розкопини – круті ущелини, що відокремлювали від інших навколишніх схилів пагорб, на якому розташовувалось давнє місто Мікени, що було центром мікенської культури, а згодом – грецької цивілізації.
4
Збірник УАН – видання історико-філологічного відділу Української академії наук (тепер – Національна академія наук України).
В Ірці досить розвинене почуття умовності, щоб на свої запитання задовольнитися з тих двох відповідей і пояснень, які вона дістає від дяді Комахи, дарма що деякі з цих відповідей межують із знущанням.
– Що це? – питає Ірця, показуючи малюнок доби палеоліту [5] , де на камінці вирізьблено не то ведмедя з головою коняки, не то коняку з лапами ведмедя.
5
Малюнок доби палеоліту – зображення на стінах печер, зроблені за часів найдавнішого періоду людського суспільства – кам’яної доби.
– Це, – пояснює Комаха з щирою й непідробленою сумлінністю людини, що звикла ніколи не зважати на аудиторію, – це рінерит з оріньякської стоянки Реб’єр. [6]
Дівчина одриває голову від книжки, щоб подивитись, чи він жартує, чи ні. Упевнившись, що він говорить серйозно, і, муслячи п’ятерицю слиною, вона перегортає сторінки далі.
6
Оріньякська стоянка Реб’єр – стоянка давніх людей доби пізнього палеоліту, що отримала назву за розкопками у печері Оріньяк у Франції.
Людські постаті в тваринних машкарах, подібні на американських мавпочок з дротяними ніжками, привертають увагу Ірці. Ірця тикає брудними заслиненими пальцями, лишаючи на сторінці пляму, і питає:
– А це?
– Це малюнок на костяній тарахкалці Мадленського шару [7] з-під скелі Меж на півдні Франції. Оці-о люди танцюють святий танець сарн.
7
Мадленська культура – культура доби пізнього палеоліту, розповсюджена на території Західної Європи. Згаданий у творі танець сарни, що імітує полювання на цю тварину, відображає основний вид діяльності носіїв цієї культури.
Ірця захлинається од веселого реготу.
– Які смішні! Які вони смішні! І я хочу так!
Ірця починає плигати, у стилізованій подібності відтворюючи рухи людей кам’яного віку.
Таблиці в книжках з рефлексології [8] можуть зворушити її не менше од картин сучасних французьких та німецьких експресіоністів [9] . Цікавість Ірчина така різноманітна й всеосяжна, що досягає ступенів мудрої й лагідної байдужості: їй байдуже, що дивитись, аби дивитись. Усе вона сприймає з однаковим захопленням. Не любить Ірця лише тих книжок, де нема малюнків, ані таблиць.
8
Рефлексологія – напрямок російської та радянської психології в першій половині XX ст., спроба об’єктивного дослідження поведінки людини і тварин.
9
Експресіонізм – літературно-мистецька течія авангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку ХХ ст. як реакція на світові катаклізми, дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини тощо.
Перегорнувши таку книжку з початку до кінця і ще раз розкривши її, щоб саму себе перевірити, вона розчаровано каже:
– Який ти, справді, такий, дядю Комахо!
– Який?
– А такий… – вона підшукує слова і несподівано для себе знаходить: – Такий абсолютний дивак!.. Навіщо ти носиш з собою зовсім порожні книжки?
Комаха заздрить Ірці. Після тридцятьох років усі книжки здаються прочитаними і всі продуманими. Він уже пізнав ту гірку огиду пересиченості перед книжками, отеє taedium libelli [10] , що з року в рік збільшується і що від нього попри всі зусилля вже ніколи не можна звільнитись, коли зникає колишня юнацька віра в книжки і марною стає надія, що якась нова книжка раптом, як виграш у лотереї, принесе несподіваний дар визволення.
10
Taedium libelli – відраза до книг (лат.).