Одним жестом Мігель Хуанес наказав Хосе Френко залишатися тут, біля дерев, а сам невимушеною ходою, мов прогулюючись, вийшов на галявину. Ні, ні, він не зрадить себе, не видасть нічим свого хвилювання! Він буде спокійним і владним, як і належить бути незаперечному господареві становища!

Не встиг особливо уповноважений пройти й кількох кроків, як зрозумів, що люди в синіх комбінезонах одразу помітили його. Вони обернулися до нього, випростались, немов чекаючи чогось. Очевидно, вони були дуже вражені його несподіваною появою.

Якщо визнати щиро, то Мігель Хуанес і сам милувався собою. Ззаду на нього дивилися поліцейські й солдати, які, безумовно, захоплювалися сміливістю особливо уповноваженого.

Хуанес наближався до загадкового автомобіля. З досадою він помітив, як люди в синіх комбінезонах зникли в дверях «Люцифера», що враз зачинилися за ними. Проте один чоловік залишався на даху. Він приглядався до постаті Хуанеса і нібито не мав наміру покидати дах. Гаразд, Мігель Хуанес поговорить з ним!

То був високий, оглядний чоловік, також у синьому комбінезоні, що, мабуть, правив за форму в Сивого Капітана. Чисто виголене широке обличчя цього чоловіка не виявляло ніяких ознак здивування чи занепокоєння. Це трохи не подобалося Хуанесу, тут було щось незрозуміле… а втім, очевидно, цей чоловік просто звик добре тримати себе в руках, не показувати своїх почуттів. Так, зараз Мігель Хуанес звернеться до нього.

Але не встиг він зробити ще й кроку далі, як почув голос чоловіка з "Люцифера":

— Чи не досить, пане Хуанес?

Як? Вони знають його ім’я? Знають і в обличчя? А чоловік у синьому комбінезоні спокійно вів далі — і Мігелеві Хуанесу здалося, що в його голосі досить виразно звучать насмішкуваті нотки.

— Ми дозволили вам, пане Хуанес, підійти до «Люцифера» вже досить близько. Час спинитися, щоб не трапилося якихось неприємних для вас несподіванок. А чому ви залишили вашого колегу там, за деревами? Проте це ваша особиста справа. Отже, що вам потрібно?

Мігель Хуанес остовпів. Виходить, що вони давно вже бачили його і Хосе Френко? Його поява не була несподіваною для них? Вони бачать Хосе Френко там, за стовбурами дерев? Знов безглузда фантастика? Е ні, тепер нічого не вийде! Знов-таки, це вам не минулий раз!

За мить Мігель Хуанес опанував себе. Що ж, ця людина ніби сама викликає його на переговори. Тим краще! Хай живе чемність!

Привітно знявши капелюха, Мігель Хуанес ґречно вклонився і голосно мовив, змусивши себе навіть посміхнутися:

— Бачу, що мені немає потреби називати себе. Я дуже радий. Дозвольте поцікавитися, з ким маю честь?..

— Киньте гру в піжмурки, пане Хуанес, — перебив його чоловік у синьому комбінезоні. — Ви прийшли сюди щось сказати нам? То й кажіть. Що вам потрібно?

Мігель Хуанес майже розсердився: яка неввічливість! Проте — чого ж можна чекати від якогось механіка чи техніка? І він холодно зауважив:

— Я волів би говорити з так званим Сивим Капітаном.

— Капітан зайнятий і доручив мені вислухати вас, — не менш холодно відповів чоловік з даху.

Он як! Ну, побачимо, що ви зараз заспіваєте!

— Одного разу я вже робив вам деякі пропозиції. Тепер я вдруге і востаннє пропоную вам здатися, — промовив Мігель Хуанес, чітко вимовляючи кожне слово. — Підкреслюю: востаннє!

— Минулого разу ви одержали вже відповідь.

— Визнаю: тоді я недооцінив ваших можливостей. І зробив з цього потрібні висновки. Тепер передбачено все. Прошу передати вашому начальникові те, що я зараз скажу. Будемо говорити відверто. У вас немає іншого виходу. Галявина оточена гарматами. За моїм першим сигналом ви будете обстріляні. Спроби втечі не дадуть нічого. Всі шляхи заміновано…

— Але міни не завжди вибухають, — зауважив чоловік у синьому комбінезоні.

— Ви правильно відзначили, фугасні міни вибухають не завжди. Я в цьому пересвідчився сьогодні. Проте мова йде зараз про електричні міни, які встановлено на всіх шляхах, що ведуть з лісу. Вони вже неодмінно вибухнуть, як тільки сапер натисне кнопку контакту.

— Припустимо, — погодився чоловік на даху.

— Але я не хочу зайвих жертв. Зрозумійте, що вам лишається тільки здатися. Від імені уряду я обіцяю вам…

— Не варт обіцяти того, що від вас не залежить, пане Хуанес, — перебив його чоловік у синьому комбінезоні. — Ви сказали достатньо. Зараз я доповім про це Капітанові. Вам доведеться зачекати.

З цими словами він зник всередині «Люцифера», наче провалився.

Мігель Хуанес відчув, як його поступово охоплює лють. Надто вже зухвало поводився цей чоловік! Але вони мусять зрозуміти, що в разі відмови приречені. Кожна розумна людина на їх місці здалася б. І тоді Хуанес здобуде перемогу! Від самої думки про це в нього швидко забилося серце. А якщо ні… ну, тоді все одно, можна буде задовольнитися знищенням "Люцифера".