— Натякаєте на ризик, на який наражається Гаррі Пальман?

— Почасти…

— Частка — це ще не ціле. Що ви думаєте в цілому, Глене?

У цілому Глен вважав, що разом з професором збирається скоїти злочин, який однаково карається кодексом будь-якої країни: експеримент може призвести до загибелі Гаррі. Баттлі чудово розуміє це. Розуміє, що робить Глена співучасником злочину і що Глен пристає на це. Але прямо про це Глен, ясна річ, не скаже. Не тому, що у голосі шефа чується метал, — це буває часто. А тому, що, відмовся Глен від експерименту, це буде кінець його кар’єри і благополуччя у цьому світі. Не тільки його благополуччя, а й Джессі, його дружини, і Ай-ка, чотирирічного сина. Тому Глен нічого більше не скаже, а відповість ухильно:

— Гадаю, підготовку до експерименту можна буде розпочати вже завтра.

Угоду підписали наступного дня о десятій ранку. А ще за дві години — о дванадцятій за місцевим часом — дельфінові Іглу був уведений препарат БМТ. Одночасно у вени Гаррі також влили перші кубики біометилтоналу.

Мета експерименту полягала у підсадці дельфінові кори головного мозку людини — дуже тонка операція, яку можна порівняти хіба що з роботою гранувальника коштовних каменів. Простіше було б пересадити увесь мозок, проте це не дасть необхідного результату, мозок залишиться цілком людським. Завдання зводилось до того, щоб залишити дельфіна самим собою, надавши йому людську свідомість. Операцію готувався зробити Баттлі. Глен повинен був за допомогою БМТ зрівняти хімічний склад крові піддослідних, а потім переключити мозок людини на новий кровообіг — від дельфіна.

Процедура попередньої підготовки тривала шість днів. На сьомий Баттлі провів операцію підсадки.

— Як ви себе почуваєте, Гаррі? — було перше запитання до піддослідного.

Відповіді Баттлі не чекав. Мозок дельфіна і Гаррі був під наркозом, але людина мусить пробудитися раніше від тварини, і тепер Баттлі передавав інформацію — якомога більше інформації, щоб людина освоїлася з новим станом поступово. Крім того, необхідно було бачити, чи успішно пройшла хірургічна операція. Баттлі ловив якнайменший порух людини-дельфіна.

— Як ви себе почуваєте? — повторював він.

Запитання передавалися по радіо. Мініатюрного приймача було вживлено в кору прищепленого Іглові мозку. Передавача вмонтовано ще простіше: на два зуби нижньої і верхньої щелепи наділи металеві коронки, які, контактуючи, замикали ланцюг мікропередавача, також встановленого поміж зубів.

Гаррі почув запитання. Як він себе почуває? Поки що він лише чує голос професора.

— Будьте мужні, — продовжує Баттлі. — Головне розпочнеться, коли перестане діяти наркоз.

Тут уперше Гаррі запраглося запитати, що з ним і з його тілом.

— Ви живі, Гаррі, запам’ятайте — ви живі і будете жити — говорив Баттлі. — Як тільки закінчиться дослід, ми зробимо зворотну операцію, повернемо кору вашого мозку на місце.

— Але що буде тепер?.. — запитував себе Гаррі.

— Станьте дельфіном. Повністю станьте дельфіном, — без угаву говорив Баттлі.

Гаррі прислухався до себе, але, крім голосу Баттлі, нічого не відчував і не чув.

— Глене, — звернувся Баттлі до помічника. — Починаймо загальне пробудження. Поступово — найменшими кроками…

Перше, що відчув Гаррі, була безконечність. Здавалося, що він сам на маленькому острові, на п’ятачку, посеред суцільного мороку. Було з ним лише його “я” — жалюгідна іскорка, неспроможна освітити і розсунути морок. Це його настрашило: хотілося крикнути, але не було голосу, ворухнутися — не було і ніг.

— Гаррі, Гаррі, — чув здалеку голос професора.

Не мав голосу, щоб відповісти.

— Гаррі, ви пробуджуєтесь у новому світі, ви стали дельфіном, Гаррі. Ми передбачали, що вам буде сутужно, ваш мозок пересаджено дельфіну. Ви зараз дельфін, Гаррі, ви Іглу… Нам необхідно знати, як ви себе почуваєте. Ви нас чуєте? До вас звертаються доктор Баттлі і Глен.

Гаррі боровся зі страхом і з безконечною пітьмою.

— Гаррі, була операція…

І раптом морок розвіявся. Гаррі побачив лабораторію, схилених над ним Баттлі і Глена. Спершу він не второпав, куди щез морок, а потому сам по собі прийшов здогад: у нього розплющилися очі. Проте очі розплющив не він, Гаррі Пальман, — їх розплощив дельфін Іглу.

Це його здивувало: невже віднині він залежатиме від тварини?

— Що ви можете зробити, Гаррі? — запитував Баттлі.

Що він може зробити? А чи може він заплющити очі? Гаррі наказав собі: заплющ очі. Це йому вдалося — повіки склепилися. Очевидно, Баттлі збагнув, що це його перший осмислений порух.

— Спробуйте ще раз, — попросив він. Гаррі виконав його прохання.

— Добре, — Баттлі сказав це з відчутним полегшенням. — Переходьте до розмови, користуйтесь передавачем.

Гаррі ворухнув щелепою — Іглу хлюпнув плавцями. Тіло його хитнулось у воді. Гаррі видалося, що він перекидається на бік. Він по-думки скинув руки, як людина, яка підсковзнулася на доріжці, — плавці судомно злетіли у воді, тіло замалим не вистрибнуло з ванни. Хлюпнула вода.