Шурон. Морозова! Iде, падлюка! Я так бiля стiни стою, аж спина мокра стала, а Блiн i каже: «Шурон, спакойно! Це вiн не по тебе, це вiн по мене прийшов». Так стоїмо, а вiн тоже стоїть i на нас дивиться, а чорний, як нiч, страшний! А здоровий, як вєнiкiв собака! Коли це Шаленчиха iде, i сразу до мене: «Шурон, а який же ти зробився здоровий та красiвий!» Ну-ну, думаю, ще тiльки цього менi не хватало! Так дулю скрутив i в карманi держу, думаю, давай, базiкай!

Йонатан. А дулю нашо?

Вєнiк. А ти шо, не знаєш? Вона ж робить! Вже двох чоловiкiв поховала, а зараз третього шукає! Ти думаєш, вона просто так бiля цвинтаря живе? Я тобi так, Йонатан, скажу. Просто так нiчого не буває.

Вареник. Точно. Менi Туз книгу читав. Називається «Бхагаватгiта». Там тоже так написано:

Йонатан. Шо Гiта, шо Зiта — всi тьолки прастiтутки.

Депутат (у тєлєвiзорi). А половина депутатiв, шо сидять в сесiйному залi, прийшли сюди з тюрми, а ще по другiй половинi тюрма плаче:(У дверi з написом «Nirvana» гупають).

Йонатан (злякано). Хто там?

Зловiсна тиша, чути тiльки, як вiльно i плавно тече самогонка по широкiй горлянцi Вєнiка.

Вареник. А шо там у тебе таке?

Вєнiк (тихо, зловiсним голосом). Того нiхто не знає. Ключа загубили. Однi кажуть, що там гестапо було, а старий Кiндрат, ну шо ото вiд самогонки помер, казав, шо тiатр:

Туз. Це отой, шо медекспертиза написала: «Тєло прожгло дiван»?

Вєнiк (хрипко). Той самий.

Йонатан. Та: Шо тiатр, шо гестапо — один хуй.

Шурон. А ти шо, в тiатрi був?

Йонатан. Ми з Людкою осiнню в Київ їздили, нашого собаку в'язати. То Людка приїбалась: «Пайдьом в тiатр, да пайдьом в тiатр». То пiшли:

Шурон. I шо?

Йонатан. Та нема на шо дивитись! Однi пiдараси:

Вєнiк. Та, Йонатан, не пизди!

Йонатан. Шо, я пiдарасiв не знаю? Однi пiдараси, i ще прийомчики один одному показують, отi, як їх, джiу-джiтсу! А шо воно там робиться — хуй просциш: Я думав, там хоч актриси такi степеннi будуть, нема жодної! Самi тiльки пiдараси. Ну я бачу таке дiло, то ломанувся в бухвет i там всю другу серiю просидiв. А Людцi сподобалось:

Депутат (у тєлєвiзорi). Нам раньше всi всiгда завiдували, а тепер вони з нас хотять зробити хуторян:

Вєнiк. I ото, буває, вночi гупають, а потiм наче собака скавчить:

Туз. То, мабуть, гестапiвська вiвчарка.

Вєнiк. Я тут одного стрiв з такою. Стою я в галантєрєї i дивлюсь собi зубнi щiтки, шо раньше стоїли руб двадцять три, а тепер руб тридцять сiм копiйок, коли оце заходе в отдєл з собакою i каже: «Покажитє мiнє етот вiдєомагнiтофон». То я йому i кажу: «Откуда ти такой смєлий?» А вiн каже: «З Ракiтного». Я один раз махнув ниткою, то вiн одлетiв на шiсть метрiв двадцять п'ять сантиметрiв. А вiн каже до собаки: «Джек, фас!» То я йому кажу: «Давай сюда твого собаку! Я його порву!»

Йонатан. Менi раз Шаленчиха казала:

Вєнiк. Я тобi, Йонатан, так скажу, тiльки потiм не кажи, шо я не казав:

Йонатан. Ну шо?

Вєнiк. В Шаленчихи мандавошки.

Вареник. Вона вопщє дурна. Я їй кажу: «Ходiм разом на базар носки продавать. I тобi, i менi вигодно. Приходим, розкладаєм товар, а вона: „Iгор, я хочу пiва“. Думаю, нехай. Купив їй пляшку. Вона випила: „Iгор, я хочу водки“. Я їй кажу: „Шаленчиха, менi так не вигодно,"- а вона: „Какой ти скучний!“ Це я скучний! А вона, блядь, весела! (У дверi з написом „Nirvana“ гупають).

Вєнiк (з п'яним роздратуванням). Ну чого б оце я гупав? (Роздратовано пиздить ногою в дверi).

Йонатан. Це як у Нiцше написано. Коли ти дивишся в безодню, безодня дивиться на тебе.

Туз. А ти шо, читав?

Йонатан. Мене Людка заставляла. Вона стєнку купила i почала туди книжки складати, шо на макулатуру обмiняла. Голсуорсi, блядь, про тих, про серiв i серух. Так шо вона, сука, зробила, каже, шо поки всього Голсуорсi не прочитаю, вона менi давати не буде. Ну я того Голсуорсi хуйнув про серiв, вона менi Нiцше. Я їй кажу: „Люда, ми так не договарювались“.