… так тупнула ногою, що їй стало боляче навіть уві сні.

— Роджере, якщо не віриш, що я це зроблю, то краще мовчи! Я прокинуся й нічого не забуду, будь певен.

Вона озирнулася, але побачила лише широко розкриті очі та зневірені обличчя — бліді, темні, старі, молоді, мабуть, навколо юрбилися всі мертві всіх світів.

Вираз обличчя Роджера був іншим — лише на ньому можна було прочитати якусь надію. Ліра спитала:

— А чому ти не схожий на них? Чом ти не виглядаєш таким нещасним, як вони? Чом в тобі ще не вмерла надія?

І Роджер відповів:

— Тому що…

— А тепер, Фра Павеле, — сказав слідчий Консисторського Суду Благочестя, — я хочу, щоб ви достеменно згадали — якщо зможете, звичайно, — ті слова, які сказала відьма на кораблі.

Дванадцять членів Суду уважно подивилися на свого останнього свідка — церковника, котрий стояв на трибуні для свідчень. Фра Павел був схожий радше на вченого, ніж на священика, його деймон мав вигляд жаби. Суд уже вісім днів засідав у старовинному залі коледжу Святого Джерома, слухаючи свідчення з цієї справи.

— Я не можу повторити те, що вона казала, дослівно, — стомлено промовив Фра Павел. — Як я вже говорив Суду вчора, мені ще не доводилося бути присутнім на тортурах, і від того, що я побачив, я відчував нудоту та запаморочення. Отже, достеменно я її слова не згадаю, але можу передати вам їх зміст. Відьма сказала, що клани півночі визнали, що давно відоме їм пророцтво стосується саме Ліри. У неї буде можливість зробити доленосний вибір, від якого залежатиме майбутнє всіх світів. Більше того: відьма згадувала певне ім'я, котре нагадає про аналогічний випадок і змусить Церкву ненавидіти та боятися дівчинку.

— То відьма назвала це ім'я?

— Ні. Вона ось-ось мала вимовити його, але інша відьма, яка була присутня там, невидима завдяки заклинанню, спромоглася вбити її та втекти.

— Отже, того разу жінка на прізвище Кольтер також не чула цього імені?

— Саме так.

— А невдовзі після цього пані Кольтер поїхала?

— Так.

— Що ви з'ясували потім?

— Я дізнався, що дитина перейшла до іншого світу проходом, створеним лордом Ізраелем, і там їй почав допомагати хлопець, який володіє або ж користується ножем із надзвичайними можливостями, — вимовив Фра Павел, після чого нервово прочистив горлянку та продовжив: — Я можу говорити перед Судом цілком вільно?

— Абсолютно вільно, Фра Павеле, — пролунав хрипкий голос голови Суду. — За те, що ви перекажете нам речі, котрі самі дізналися з відомого нам джерела, вас не покарають. Будь ласка, говоріть.

Заспокоєний, церковник продовжив:

— Ніж, що ним володіє хлопець, здатен прорізати проходи між світами. До того ж, його можливості значно більші. Повторюся: мені страшно казати такі речі вголос… Із його допомогою можна було б убити найвищих ангелів і навіть того, хто стоїть вище від них усіх. Немає нічого такого, чого не міг би знищити цей ніж.

На обличчі Фра Павела проступив піт, і він помітно тремтів, а його деймон-жаба у крайньому збудженні навіть упав із трибуни для свідків на підлогу. Обличчя церковника спотворив вираз болю, і він, ледь не задихнувшись, підхопив деймона та опустив його у склянку води, що стояла перед ним.

— А ви ставили подальші питання про дівчинку? — поцікавився слідчий. — Ви з'ясували, яке ім'я мала на увазі відьма?

— Так, з'ясував. Я хотів би ще раз отримати гарантію шановного Суду щодо…

— Даю вам своє слово! — обірвав його голова Суду. — Не бійтеся, ви ж не єретик. Повідомте нам, про що ви дізналися, і не гайте часу.

— Даруйте мені. Дитина може стати новою Свою, жінкою Адама, матір'ю нас усіх і першопричиною всього гріха.

Стенографістки, що вели протокол засідання, були черницями ордена Святого Філомела і дали присягу мовчати, але коли пролунали слова Фра Павела, одна з них приглушено зойкнула, і на тому місці, де вони сиділи, разом злетіли в повітря руки: черниці хрестилися. Фра Павел смикнув щокою та повів далі:

— Будь ласка, не забувайте, що алетіометр не пророчить, а лише каже: «Якщо справдяться певні умови, то наслідки будуть такими…» Він каже, що коли дитина, як колись Єва, відчує спокусу, то, ймовірно, станеться гріхопадіння. Від результату залежатиме… залежатиме все. І якщо ця спокуса буде, а дитина піддасться, то Пил і гріх восторжествують.

У залі суду запанувала тиша. Косі сонячні промені, що проникали крізь великі затінені вікна, висвітлювали мільйони золотих пилинок, але то був пил, а не Пил. Проте чимало членів Суду бачили в них образ іншого, невидимого Пилу, що осідав на кожній людській істоті незалежно від того, наскільки ретельно вона дотримувалася законів.