"Голова професора Доуеля" - перша повість відомого російського письменника Олександра Бєляєва (1884-1942), автора багатьох популярних науково-фантастичних творів: "Людина-амфібія", "Острів Затонулих Кораблів", "Володар світу" тощо. Їх захопливий, сповнений екзотики, таємниці та романтики сюжет приваблює і читачів, і кінодіячів: за мотивами кількох книжок Бєляєва знято чудові фільми.
Олександр Бєляєв
Голова професора Доуеля
Переклад з російської В. Козаченка
Малюнки О. Довгаля
ПЕРША ЗУСТРІЧ
— Прошу, сідайте.
Марі Лоран опустилася в глибоке шкіряне крісло.
Поки професор Керн відкривав конверта і читав листа, вона нашвидку оглянула кабінет.
Яка похмура кімната! Але працювати тут зручно: ніщо не відвертає уваги. Лампа з низьким абажуром освітлює тільки письмовий стіл, захаращений книгами, рукописами, коректурами. Око ледь вирізняє масивні меблі з чорного дуба. Темні шпалери, темні штори. В напівтемряві блищить лише золото тиснених оправ у масивних шафах. Довгий маятник старовинного годинника рухається розмірено і плавно.
Перевівши погляд на Керна, Лоран мимоволі всміхнулася: зовнішність професора цілком відповідала стилю кабінету. Ніби витесана з дуба, важка, сувора постать Керна здавалася частиною умеблювання. Великі окуляри в черепаховій оправі скидалися на два циферблати годинника. Мов маятники, рухалися його сіро-попелясті очі, переходячи з рядка на рядок листа. Прямокутний ніс, прямий розріз очей, рота і квадратне підборіддя, що видавалося наперед, робили обличчя схожим на стилізовану декоративну маску, яку виліпив скульптор-кубіст.
«Камін прикрашати б такою маскою», — подумала Лоран.
— Колега Сабатьє казав уже про вас. Так, мені потрібна помічниця. Ви медик? Чудово. Сорок франків на день. Виплата щотижня. Сніданок, обід. Але я висуваю одну умову…
Постукавши сухим пальцем об стіл, професор Керн несподівано запитав:
— Ви умієте мовчати? Всі жінки балакучі. Ви жінка — це погано. Ви вродлива — це ще гірше.
— Але як це стосується…
— Безпосередньо. Вродлива жінка — двічі жінка. Отже, їй подвійною мірою властиві жіночі вади. У вас може бути чоловік, друг, наречений. І тоді всі таємниці до біса.
— Але…
— Ніяких «але»! Ви повинні бути німа, мов риба. Ви повинні мовчати про все, що побачите і почуєте тут. Пристаєте на такі умови? Змушений попередити: недотримання їх матиме дуже неприємні для вас наслідки. Дуже неприємні…
Лоран була збентежена й заінтригована…
— Я згодна, коли у всьому цьому немає…
— Злочину, ви хочете сказати? Можете бути цілком спокійною. І вам не загрожує ніяка відповідальність… Як у вас із нервами?
— Я здорова…
Професор Керн кивнув головою.
— Алкоголіків, неврастеніків, епілептиків, божевільних у роду не було?
— Ні.
Керн іще раз кивнув головою.
Його сухий, гострий палець упився в кнопку електричного дзвінка.
Двері нечутно відчинились.
У напівтемряві кімнати, мов на фотографічній пластинці, яку проявляють, Лоран побачила лише білки очей, потім поступово проявилося лискуче обличчя негра. Чорне волосся і костюм зливалися з темною драпіровкою дверей.
— Джоне! Покажіть мадемуазель Лоран лабораторію.
Негр кивнув головою, запрошуючи йти за ним, і відчинив другі двері.
Лоран зайшла до зовсім темної кімнати.
Клацнув умикач, і яскраве світло чотирьох матових півкуль залляло кімнату. Лоран мимоволі заплющила очі. Після напівтемряви похмурого кабінету білизна стін засліплювала… Блищали шибки шаф з блискучими хірургічними інструментами. Холодним світлом палали сталь і алюміній невідомих Лоран апаратів. Теплими, жовтими вилисками падало світло на мідні відполіровані деталі. Труби, змійовики, колби, скляні циліндри… Скло, каучук, метал…
Посеред кімнати — великий прозекторський стіл. Біля столу — скляний ящик; у ньому пульсувало людське серце. Від серця тягнулися трубки до балонів.
Лоран повернула голову вбік і раптом побачила таке, що примусило її здригнутися, ніби від електричного удару.
На неї дивилася людська голова — сама голова без тулуба.
Вона була прикріплена до прямокутної скляної дошки. Дошку підтримували чотири високі блискучі металеві ніжки. Від перерізаних артерій і вен, через отвори в склі, йшли, з’єднавшись уже парами, трубки до балонів. Найтовща трубка виходила з горла і з’єднувалася з великим циліндром. Циліндр та балони були обладнані кранами, манометрами і невідомими Лоран приладами.