— Знаєте, я сьогодні думала... — Герміона боязко глянула на Гаррі, а тоді продовжила: — Я подумала, що... можливо, настав час, коли ми повинні... зробити це самі.

— Що самі? — підозріло перепитав Гаррі, все ще не виймаючи руку з відвару муртлапових щупальців.

— Ми самі повинні вивчити захист від темних мистецтв, — сказала Герміона.

— Перестань. — застогнав Рон. — Ти хочеш нас завалити ще й цим? Невже ти не розумієш, що ми з Гаррі знову відстаємо з домашньою роботою, а другий тиждень лише почався?

— Але це важливіше за домашні завдання! — не вгавала Герміона.

Гаррі й Рон витріщилися на неї.

— Я думав, що в цілому всесвіті немає нічого важливішого за домашні завдання! — здивувався Рон.

— Не мели дурниць. Авжеж є, — заперечила Герміона, а Гаррі з лихим передчуттям побачив, що її обличчя раптом спалахнуло тим завзяттям, на яке її зазвичай надихала ССЕЧА. — Нам треба приготуватися, як правильно казав Гаррі, до того, що на нас чекає. Ми повинні вміти себе захистити. Якщо ми за цілий рік нічого не навчимося...

— Але ж ми самі багато не зробимо, — безсило зітхнув Рон. — Тобто так, ми можемо піти в бібліотеку, прочитати там про всілякі закляття, а тоді їх випробувати, але...

— Та ні! Я ж розумію, що ми проминули той етап, коли могли щось вивчити лише з книжок, — заперечила Герміона. — Нам потрібен учитель, причому справжній, такий, що зможе нам показати, як користуватися закляттями, й виправить наші помилки.

— Якщо ти кажеш про Люпина... — почав Гаррі.

— Ні, ні, я кажу не про Люпина, — урвала його Герміона. — У нього дуже багато роботи в Ордені, та й бачити ми його змогли б хіба що на вихідні у Гоґсміді, а цього мало.

— Тоді про кого? — насупився Гаррі. Герміона набрала повні груди повітря.

— Невже не зрозуміло?.. Я кажу про тебе, Гаррі.

На мить запала тиша. Легенький нічний вітерець деренчав шибками за Роновою спиною, а в каміні потріскував, згасаючи, вогонь.

— Що про мене? — перепитав Гаррі.

— Я кажу, щоб ти навчив нас захисту від темних мистецтв.

Гаррі витріщив очі. Тоді повернувся до Рона, готовий обмінятися з ним роздратованим поглядом, як завжди бувало, коли Герміона захоплювалася нездійсненними проектами на зразок ССЕЧА. Але спантеличений Гаррі не помітив у Ронових очах ані сліду роздратування.

Той тільки насупився, щось обмірковуючи. А тоді сказав:

— Цікава думка.

— Яка думка? — не зрозумів Гаррі.

— Про тебе, — пояснив Рон. — Щоб ти нас навчав.

— Але ж...

Гаррі раптом усміхнувся, впевнений, що його розігрують.

— Я ж не вчитель, я не...

— Гаррі, ти був найкращим учнем із захисту від темних мистецтв, — сказала Герміона.

— Я? — ще ширше всміхнувся Гаррі. — Ти що! Ти ж мене випередила на всіх іспитах...

— Якщо чесно, то ні, — спокійно заперечила Герміона. — Ти випередив мене в третьому класі... то був єдиний рік, коли ми разом складали іспит і мали вчителя, який справді знав свій предмет. Але ж я кажу не про результати іспитів, Гаррі. Згадай, що ти зробив!

— Що ти маєш на увазі?

— Знаєш, я вже не хочу, щоб мене навчав такий тупак, — усміхнувся до Герміони Рон. А потім повернувся до Гаррі.

— Подумаймо, — зобразив він гримасу, яка з'являлася на обличчі зосередженого Ґойла. — Е-е... у першому класі... ти врятував від Відомо-Кого філософський камінь.

— То мені просто пощастило, — заперечив Гаррі, — я ж нічого такого не вмів...

— У другому класі, — перебив його Рон, — ти вбив Василіска і знищив Редла.

— Так. але якби тоді не з'явився Фоукс, я...

— У третьому класі, — ще голосніше сказав Рон, — ти бився одночасно мало не з сотнею дементорів...

— Ти знаєш, що то був щасливий випадок. Якби часоворот...

— Торік, — майже кричав Рон, — ти знову переміг Відом...

— Послухайте мене! — розсердився Гаррі, бо вже і Рон, і Герміона почали відверто сміятися. — Тільки послухайте, гаразд? Це все чудово звучить у ваших вустах, але мені завжди просто щастило... переважно я не розумів, що діється, нічого наперед не планував, просто робив, що мені стріляло в голову. І майже завжди мені допомагали...

Рон і Герміона задоволено всміхалися, і Гаррі відчув, що втрачає терпець. Він навіть не знав, чому аж так розсердився.

— Чого ви тут шкіритеся, ніби знаєте все краще за мене?! Це ж я там був, а не ви! — спалахнув він. — Я пам'ятаю, що там було, ясно? І мені вдалося все подолати не тому, що я класно вивчив захист від темних мистецтв! Я все подолав, бо... бо вчасно отримав допомогу або просто щось угадав... бо я рухався наосліп, без жодного плану... ТА НЕ СМІЙТЕСЯ!

Мисочка з муртлаповим відваром впала на підлогу й розбилася. Гаррі усвідомив, що стоїть на ногах, хоч не пам'ятав, коли саме встав. Криволапик шмигонув під диван. Усмішки на обличчях Рона та Герміоии зів'яли.