— Це ж та жінка, Амбридж!

— Хто? — перепитала Герміона.

— Та, що була на слуханні моєї справи! Вона працює у Фаджа!

— Гарненька в неї кофтина, — вишкірився Рон.

— Вона працює у Фаджа! — спохмурніла Герміона. — А чого тоді вона приперлася сюди?

— Не знаю...

Герміона, примруживши очі, оглянула вчительський стіл.

— Ні, — пробурмотіла вона, — ні, явно, що ні...

Гаррі не розумів, про що вона говорить, але не спитав. Його увагою заволоділа професорка Граблі-Планка, котра щойно з'явилася за вчительським столом. Вона пробралася до самого кінця столу й сіла там, де зазвичай сидів Геґрід. Це означало, що першокласники вже прибули озером до замку.

І справді, за кілька секунд відчинилися двері вестибюлю. Довжелезною вервечкою зайшли перелякані першокласники на чолі з професоркою Макґонеґел, що тримала в руках ослінчик зі старезним чаклунським капелюхом — латаним-перелатаним і з отвором біля пошарпаних крисів-полів.

Гомін у Великій залі поступово вщух. Першокласники поставали рядочком перед учительським столом, обличчями до решти учнів, а професорка Макґонеґел акуратно поставила попереду ослінчик і відступила.

Обличчя першокласників блідо відсвічували у сяйві свічок. Маленький хлопчик посеред ряду, здається, затремтів. Гаррі на мить пригадалось, як він сам злякано стояв отам, чекаючи невідомого випробування, що мало визначити, в якому гуртожитку він опиниться.

Всі учні затамували подих. Раптом капелюх широко, мов рота, роззявив свій отвір біля крисів і заспівав:

Давно, коли я юним був,

І Гоґвортс щойно народивсь,

Хто думав, що його батьки

Навік розлучаться колись?

Метою спільною вони

Були зігріті:

Створити школу чаклунів —

Найкращу в світі.

"Навчати будемо дітей!" —

Казала так четвірка друзів,

Не знаючи, що дружба ця

Піддасться зраді і нарузі.

Друзяк вірніших не було.

Ніж Слизерин і Ґрифіндор,

Рівнятися на них могли

Лиш Гафелпаф і Рейвенклов.

Та що там трапилось, чому

Тій дружбі враз настав кінець?..

Я спробую розповісти,

Бо я ж там був (хай йому грець!).

Раз каже Слизерин: "Вчимо

Лиш чистокровних в нашій школі",

А Рейвенклов йому: "Ні, тих,

Хто має розуму доволі".

А Ґрифіндор: "Навчаймо лиш

Відважних, мужніх і сміливих".

"Для мене ж", — каже Гафелпаф, —

Немає учнів особливих".

Отак сварилися вони,

Ніяк дійти не в змозі згоди,

Аж врешті кожен заснував

Гуртожиток окремий згодом.

Відтоді Слизерин навчав

Лиш чистокровних,

А Рейвенклов — розумних лиш

І красномовних.

Відважні, з духом бойовим

До Ґрифіндора прямували,

А Гафелпаф приймала всіх,

Що чарів вчитися бажали.

Завирувало там життя,

Роки у радості минали.

Аж доки знов гіркі часи

Зневіри й розпачу настали.

Гуртожитки, що мов стовпи,

Тримали на собі цю школу,

Сварились люто, мов сліпці,

І все валилося додолу.

Уже здавалось, що кінець

Настане Гоґвортсу навіки,

Коли ішов на друга друг,

І полились криваві ріки.

Та несподівано тоді

Старенький Слизерин помер,

І вщухли сутички, однак

Не стало злагоди й тепер.

Засновники усі утрьох

Шкільні вирішували справи,

Та єдності не знали вже

Колись незламні їхні лави...

Спливли століття, й нині знов

Я сортувати буду вас,

Я — Сортувальний Капелюх,

Настав мій день, настав мій час.

Та цього року вам скажу

Одну доволі дивну штуку —

Те, що ділити мушу вас,

Завдасть мені і болю, й муки.

Це мій обов'язок, тож я

Сортую чесно вас щороку,

Але боюсь, щоб не приніс

Розподіл цей біди, нівроку.

Остерігайтесь небезпек,

Розгадуйте таємні знаки,

Готуються на Гоґвортс наш

Смертельних ворогів атаки.

Єднаймося, допоки час,

Відкиньмо геть усі вагання, —

Я попередив... а тепер

Розпочинаймо Сортування.

І Капелюх знову завмер. Залунали оплески. І вперше на Гарріній пам'яті вони переривалися бурмотінням і шепотінням. Скрізь у Великій залі учні перемовлялися одні з одними, і Гаррі, аплодуючи разом з усіма, чудово знав, про що вони говорять.

— Щось його цього року занесло, га? — здивовано підняв брови Рон.

— Ще й як, — погодився Гаррі.

Зазвичай Сортувальний Капелюх обмежувався описом різних ознак, необхідних для кожного з чотирьох гоґвортських гуртожитків, а також своєї ролі в процедурі Сортування. Гаррі не пригадував, щоб він будь-коли намагався учням щось радити.