Вход/Регистрация
  1. библиотека Ebooker
  2. Проза
  3. Книга "Якщо на землі є пекло."
Якщо на землі є пекло.
Читать

Якщо на землі є пекло.

Бойко Вадим Яковлевич

После казни [2]

Проза

:

военная проза

.
Аннотация

 

Annotation

Автор этого произведения — бывший узник Освенцима, участник движения Сопротивления, его перу принадлежит книга «Слово после казни», выдержавшая несколько переизданий на многих языках мира.

В своей невыдуманной повести он рассказывает о муках и страданиях людей разных национальностей, на которые их обрекли гитлеровские варвары в лагерях смерти, об интернациональном братстве узников, об их борьбе с фашизмом.

ВАДИМ БОЙКО

Частина перша

2

4

5

6

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

Частина друга

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

notes

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

ВАДИМ БОЙКО

ЯКЩО НА ЗЕМЛІ Є ПЕКЛО...

Частина перша

1

Володя й не чув обридливого гавготу вгодованих есесівців, що вже загнали в’язнів у кузови автомашин й умощувалися з автоматами напоготові по п’ятеро спинами до задніх бортів. Він міцно стискав руку свого побратима Георгія Тимчука, Жори, і обоє вони, притиснуті натовпом в’язнів до відгороджувальної сталевої сітки, тужно дивилися на центральний карантинний блок. Там був Ганс, Ганс Максфельд, один з керівників підпілля, якому вони завдячують своїми життями, який і тепер рятує їх від розправи блокфюрера [1]Ауфмейєра. Номери цих двох радянських юнаків підпільникам вдалося включити у списки в’язнів, що відправлялися на етап. За концтабірною термінологією це називалося коротко: транспорт. І ось цей транспорт. Звичайно ж, не на волю, а в один з філіалів Освенціма...

Ганс, удаючи заклопотаного електромонтера, з інструментальною валізкою в руках походжав коло центрального карантинного блоку, пильно поглядав на хлопців і підбадьорливо кивав їм. Хоч і розлучалися вони, проте Ганс не кидав їх напризволяще. Вони мали пароль до тамтешніх підпільників-чехів, повинні також зв’язатися з Гансовим другом юності антифашистом Францом Норденом. Та все ж розлучатися з Гансом й товаришами по підпіллю і страшно, і боляче. Без таких друзів, без взаємопідтримки вижити в цих фашистських фабриках смерті неможливо.

Володю Ганс називав Орлятком, а Жора за свій чудовий голос одержав ім’я Соловей.

Закінчувався липень 1943 року. Спливала кров’ю під фашистським чоботом Європа, вставали чорні дими концтабірних крематоріїв, і сторожові есесівці завзято дудлили шнапс, щоб не паморочилась голова від задушливого чаду горілого людського м’яса...

Колона важких грузовиків, гуркочучи потужними дизельними моторами, рушила до воріт.

Худа, висока постать Ганса в смугастій концтабірній робі віддалялася.

Прощай, Гансе! — тихо прошепотів Володя, і Жора ще міцніше стиснув його руку.

В супроводі озброєних до зубів мотоциклістів колона машин з в’язнями мчала по освенцімському шосе. В літній спеці по обидва боки дороги мліли переліски, поля й болота. Понад дорогою і далі, в перелісках, височіли сторожові вежі, на яких бовваніли кремезні постаті вартових з кулеметами. Тут прострілювався кожен квадратний метр, смерть чигала на кожному кроці. Володя впізнавав ті місця. Ось на цьому болоті тяжко мучився у штрафній команді, де щодня гинуло більше половини людей. Звідси, сам очамрілий від голоду, приносив у пазусі то картоплину, то шмат сирої брукви Жорі, який уже теж опухав і втрачав надію на порятунок. А он неподалік стара сосна, на якій щодня гітлерівці вішали в’язнів заради садистської розваги. Ще далі — пам’ятна місцина, де есесівець стріляв у нього, Володю...

Заборонені зони і контрольно-пропускні пункти, на яких спеціальні патрулі раз по раз зупиняли колону, прискіпливо перевіряючи кожну машину, лишилися позаду. Спраглими очима в’язні вдивлялися у широкий простір, голубили зором малу річечку, зелений гай, оксамитову травичку на луках, на повні груди вдихали п’янке повітря волі.

Воля була ось тут, поруч, он за тим пагорбом, за лісочком, але ж така недосяжна... Як гарно блищить у лагідному промінні сонця звивиста голуба річечка, як тішить душу все довкола!

  • Читать дальше
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • ...
Купить и скачать
в официальном магазине Литрес

После казни

Слово після страти
Слово после казни
Якщо на землі є пекло.

Ебукер (ebooker) – онлайн-библиотека на русском языке. Книги доступны онлайн, без утомительной регистрации. Огромный выбор и удобный дизайн, позволяющий читать без проблем. Добавляйте сайт в закладки! Все произведения загружаются пользователями: если считаете, что ваши авторские права нарушены – используйте форму обратной связи.

Полезные ссылки

  • Моя полка

Контакты

  • chitat.ebooker@gmail.com

Подпишитесь на рассылку: