— Сестер Тьми, які принесли мені клятву, в живих залишилося тільки четверо. Вони і є гадюка з чотирма головами. І це вони прийшли тим ранком і забрали Келен, вони використали на мені заклинання, щоб я не прокинувся. Мабуть, це було якесь простеньке заклинання, оскільки я не зрозумів, що на мене впливає магія. І вовче виття не було криком вовка; це був сигнал. Він означав дозвіл солдатам наблизитися. Через заклинання я тоді не зрозумів цього, воно зробило мене настільки сонним, що я не міг думати. Тим не менше я вже тоді відчув у всьому цьому щось дивне. За допомогою магії Сестри сховали свої сліди. Це вони викрали Келен.

Ніккі захопила повні кулаки волосся і навіть загарчала від збудження.

— Вони — Сестри Тьми! Не можуть вони одночасно зберігати вірність і тобі і Володарю. Твоє припущення абсолютно шалене.

— Я теж так думав. Сестра Юлія переконала мене подивитися на все з іншої точки зору. Вона збиралася принести мені клятву, а я — тільки запитати у неї, де тримають Келен. Вони повинні були дати правдиву відповідь, аби зберегти своє зобов'язання. Потім я обіцяв їх відпустити. Якби я зажадав більшого, це порушило б нашу угоду і ми повернулися б до того, з чого почали — вони виявилися б у владі Джегана, а Келен залишилася б у полоні. Сестра Юлія обіцяла, що після виконання нашої угоди вони поїдуть. Вони отримали захист уз, а я отримав Келен.

— Але вони Сестри Тьми…

— Сестра Юлія сказала, що якщо вони не стануть намагатися мене вбити, то, можливо, зобов'язання буде дотримано, оскільки ця їх дія буде до моєї вигоди.

Ніккі відвернулася, поклавши одну руку на стегно. — Все це дуже дивно, але в таких міркуваннях є певний сенс. Сестра Юлія завжди мислила нестандартно.

Вона обернулася.

— Що це я кажу? Ти починаєш і мене втягувати у свої фантазії. Припини, Річард. Ти повинен зникнути, і негайно. Ворушись. Скоро прийде Кара з твоїми речами.

Річард знав, що Ніккі права. Він не зможе знайти Келен, якщо доведеться відбивати атаки трьох людей, які не просто володіють даром, але і відмінно знають, як ним користуватися. Людей, які хочуть змінити його особистість. Схоже, вони не збиралися давати йому жодної можливості пояснити що-небудь. Він уже намагався, і з цього нічого не вийшло.

Швидше за все вони виконають те, що задумали. Річард не чекав, що вони попередять його про свої наміри. Перш ніж він зрозуміє, що з ним роблять, все буде вже закінчено.

Він дуже не хотів допускати таку можливість, але знав, що Зедд здатний на це. Після того, як він вручив Річарду Меч Істини, обговорюючи способи знайти шкатулки Одена, які Даркен Рал вже ввів у гру, Зедд одного разу сказав, що небезпека загрожує занадто багатьом людям. Тому він не зупиниться навіть перед тим, щоб убити його, Річарда, якщо виникне така необхідність, щоб врятувати безліч безневинних життів. Тоді він ще сказав, що Річард, як Шукач, несучий Меч Істини, теж повинен бути готовий вчинити так само, повинен бачити загальну картину, а не окремі деталі.

Неважко уявити, що тепер Зедд спробує застосувати магію, щоб позбавити Річарда від пам'яті про Келен. позбавити від того, що він вважає хворобою, яка заважає Річарду діяти належним чином, а отже, піддає небезпеці мільйони життів.

— Думаю, ти права, — пригніченим голосом промовив Річард. — Вони спробують зупинити мене. — Він узяв дві невеликі книги, що лежали на столі й сховав їх у задню кишеню. — Думаю, ми повинні втекти, перш ніж вони приступлять до виконання свого плану.

— Ми? Ти хочеш, щоб я пішла з тобою?

Річард призупинився і соромливо знизав плечима.

— Ніккі, ти і Кара — єдині справжні друзі, які в мене залишились. Ви допомогли мені в момент, коли я найбільше потребував допомоги. Я не можу дозволити собі розлучитися з перевіреними друзями в той самий час, коли необхідно з'ясувати, що ж відбувається. А коли я це з'ясую, мені знову буде потрібна допомога. Але навіть якщо це і не так, я хотів би, щоб ти була поруч, на випадок, якщо мені просто буде потрібна твоя підтримка. Звичайно, якщо ти сама захочеш цього. Я зовсім не примушую тебе, але мені б хотілося, щоб ти приєдналася до мене.

Ніккі посміхнулася. Це була особлива посмішка, в якій було все благородство жінки по імені Ніккі. Ця посмішка з'явилася у неї зовсім недавно, в той час, коли вона нарешті навчилася любити і цінувати життя.

Кара нетерпляче чекала по той бік щита, поки Рікка із залізною майданчики обережно зазирала в кімнату крізь червоне мерехтливе світло. Обидві вони разом обернулись, почувши кроки Річарда. Він зауважив мішки і ковдри, акуратно складені в купу по той бік дверей і, відшукавши свій мішок, запхав туди дві книги.