Дванадцять Слів була книгою, що містила дванадцять основних пророцтв і безліч допоміжних гілок. Ці допоміжні гілки з'єднували фактичні події з безліччю інших книг пророцтв, хронологію яких інакше було б неможливо визначити. Фактично, ці дванадцять пророцтв не були найважливішими. Але це були ті допоміжні гілки, які пов'язували інші стовбури та гілки в течії пророцтв, і це зробило Дванадцять Слів настільки неоціненними.

Часто саме хронологія була основною проблемою, що стояла перед тими, хто працював з пророцтвами. Найчастіше було неможливо зрозуміти, здійсниться пророцтво на наступний день чи в наступному столітті. Події, немов потік, змінювалися постійно. І прочитання пророцтва в контексті часу було суттєво не лише щоб зрозуміти, коли кожне конкретне пророцтво здійсниться, але й тому, що подія, що має величезну важливість у наступному році, могла виявитися всього лише незначним випадком роком пізніше. Якщо не знати, який рік згаданий в пророцтві, неможливо зрозуміти, пророкує воно небезпеку або ж є всього лише уточнюючою приміткою.

Багато пророків, записавши свої видіння, залишали їх для наступних поколінь, які повинні будуть знайти їм відповідність в подіях реального світу. Чому це було так? Хіба пророки не розуміли, наскільки важливо для майбутнього хронологічно правильно визначити його пророцтво, і як важко буде зробити це в більш пізні часи? Але, спілкуючись з Натаном, Енн часто помічала, що пророки абсолютно ясно розуміли власні бачення, тому не звертали уваги, наскільки важко буде іншій людині розібратися в них і правильно розгадати цю загадку в реальному житті.

— Зачекай, — сказав Натан, коли вона перевертала сторінки. — Повернися назад.

Енн глянула на нього і перевернула лист пергаменту назад.

— Ось, — сказав Натан, тицяючи пальцем в сторінку. — Подивися сюди. Тут відсутні декілька рядків.

Енн дивилася на невеликий проміжок між рядків, але не думала, що він може бути настільки значущим. У книгах часто зустрічалися пропуски, що пояснювалося різними причинами.

— І що?

Замість відповіді він жестом попросив її продовжувати. Вона знову стала перевертати сторінки. Натан торкнув її за руку, щоб зупинити і обвів пальцем іншу чисту ділянку, щоб показати їй. І знову запропонував їй продовжити.

Енн помітила, що чисті ділянки стали зустрічатися частіше і, нарешті, всі сторінки стали повністю чистими. Але навіть в цьому не було нічого дивного, часто траплялося, що книги просто закінчувалися на середині. Можливо, пророк, який робив ці записи, помер, а його послідовники не захотіли продовжити те, що робив він. А може вони захотіли зайнятися іншими, більш цікавими їм гілками пророцтва.

— Дванадцять Слів для розсудливих — одна з небагатьох книг, яка є хронологічною. — М'яким голосом нагадав він.

Звичайно ж, вона це знала. І це робило книгу такою цінною. Тим не менш, вона ніяк не могла зрозуміти, чому він так підкреслює саме цю обставину.

— Ну добре, — із зітханням промовила Енн, перегорнувши книгу до кінця. — Готова погодитися, що це дивно. Про що говорять ці прогалини?

Замість відповіді він вручив їй ще одну книгу. — Розбиття Основи Кореня Беркетта. Дивись.

Енн гортала сторінки ще однієї безцінної знахідки, шукаючи щось незвичайне. Вона натрапила на три чистих сторінки, що завершували довге пророцтво.

Гра Натана початку її турбувати. — І що я повинна побачити?

Натан затримався з відповіддю. Коли він нарешті заговорив, від його голосу по її спині пробігла дрож.

— Енн, ця книга була у нас в сховищі.

Вона все ще не могла простежити за його думками, які очевидно мають величезне значення. — Так, була. Я добре її пам'ятаю.

— У нашій копії не було чистих сторінок.

Вона спохмурніла і знову взялася за книжку, гортаючи її знову, поки не натрапила на порожні сторінки.

— Припустимо, — вимовила вона, вивчаючи сторінки, де пророцтво переривалося і потім після порожніх сторінок продовжувалося повністю новою гілкою. — Той, хто робив цю копію, з якихось причин вирішив не включати в неї частину тексту. Можливо, він мав вагомі причини вважати, що ця гілка була тупиком. І щоб не включати мертву гілку в древо пророцтва, він просто пропустив її. У цьому немає нічого незвичайного. А щоб не створювати враження, що він намагається ввести в оману можливих читачів, він залишив чисті сторінки, щоб позначити таким чином вилучені місця.

Вона дивилася вгору. Блакитні очі пророка дивилися нерухомо. Енн відчувала, як цівка поту стікає у неї по спині.

— Подивися у Книгу Глендхілла по Теорії Відхилення, — тихо сказав він, не відводячи від неї пильного погляду.

Енн вирвалася з цього погляду і потягнула ближче Теорію Відхилення. Вона гортала сторінки цієї книги, так само, як і в попередніх, хіба що трохи швидше.

Велика частина сторінок була чистою. Вона знизала плечима.

— Я б сказала, не надто точна копія.