Письменник Олександр Остапович Авдєєнко народився у 1908 році в Донбасі у великій робітничій сім'ї, його батько, брати і сестри багато років працювали в гарячих цехах Макіївського металургійного заводу. В роки першої світової війни, роки розрухи і голоду велика, дружна сім'я розпалась, і хлопчик зазнав тяжкої долі; він жив, де доводилось, — під чужою покрівлею, під відкритим небом, часто без шматка хліба. Так минули його дитинство і юність, описані потім в одній з його книжок.

Юність письменника трудова. Він добував вугілля на шахтах Донбасу, працював на прокатному стані металургійного заводу, в багатотиражках шахти і заводу, брав участь у будівництві Магнітогорська. У двадцять два роки, будучи паровозним машиністом, О. О. Авдєєнко написав першу свою книжку «Я люблю» — багато де в чому автобіографічну повість про своє дитинство, про долю дореволюційних шахтарів і металістів, про щасливу юність радянських робітників, творців першої п'ятирічки, будівників Магнітогорська — столиці радянської чорної металургії. Ця книжка неодноразово перевидавалась у Радянському Союзі, а також в багатьох європейських країнах, у Китаї, Японії і в Америці.

У другій половині тридцятих років О. О. Авдєєнко опублікував другу свою книжку «Доля» — роман про людей, що побудували Магнітогорськ. В наступні роки ним написані романи і повісті («Велика сім'я», «Щоденник мого друга», «Труд»), оповідання, п'єси, кіносценарії.

В роки Великої Вітчизняної війни О. О. Авдєєнко був кореспондентом армійської і фронтової преси, газети «Красная звезда». Нагороджений орденами і медалями.

Частина перша. Прикордонники. Переклад М. Видиш

Частина друга. Гірська весна. Переклад Є. Прищепи