Не знаючи вже, чи то ще він, той самий Раскатов, що був колись, 32 роки, Одеса, чи вже інший Раскатов, він відчував лиш одне — все врівноважено в цьому світі. Тут Смоковнік був, безумовно, правий. Все врівноважено, і над усім чувала якась мудра сила — чи то принцип, чи то особа, можливо, загадковий і незбагненний, а може, простий і задушевний.
Раскатов не знав, який Він — він просто прихилився до Нього і заснув.
