Це Річард теж пам'ятав — як кашляв кров'ю так, ніби тонув у ній. Денна була улюбленицею Дарка Рала, бо була кращою. Говорили, що вона вміє тримати своїх бранців на порозі смерті довше, ніж будь-яка інша Морд-Сіт. І те, що зараз проробила з Дю Шайю Кара, було частиною того, як Денна цього домагалася.

— Але я ніколи не думав…

— Ніколи не думав що? — Насупилася Кара. Річард похитав головою:

— Ніколи не думав, що таке можливо. Не тоді, коли людина вже померла.

Після того, як Кара здійснила настільки благородний вчинок, у нього язик не повертався сказати їй, що він спершу думав, ніби вона задовольняє якісь свої винесені з минулого мерзенні традиції. — Ти створила диво. Кара. Я тобою пишаюся!

— Лорд Рал, — суворо глянула на нього Кара, — припиніть говорити зі мною так, ніби я якийсь великий дух, що з'явився в цей світ. Я всього лише Морд-Сіт. Будь-яка Морд-Сіт це вміє. Ми всі вміємо.

Схопивши його за комір сорочки, вона підтягла його ближче.

— І ви теж вмієте. Денна вас навчила. Знаю, що навчила. Ви могли зробити це з тією ж легкістю, що й я.

— Я не знав, Кара. Я тільки брав дихання життя, але ніколи не віддавав.

Вона випустила його комір.

— Це те ж саме, тільки в іншому напрямку. Дю Шайю заповзла Річарду на коліна. Він ласкаво погладив її по голові. Вона чіплялася за його пояс, сорочку, обхопила груди, вчепившись що було сил, а він спробував її заспокоїти.

— Чоловік мій, — зуміла видавити вона, — ти врятував мене… від поцілунку смерті.

Келен тримала Дю Шайю за руку. Річард взяв іншу і поклав на одягнене у червону шкіру коліно.

— Тебе врятувала Кара, Дю Шайю. Кара повернула тобі подих життя.

Дю Шайю обмацувала ноги Кари, поки не намацала її руку.

— І дитину Кахаріна… Ти врятувала нас обох. Спасибі тобі, Кара. — Вона хрипко зітхнула. — Завдяки тобі дитя Річарда буде жити. Спасибі тобі.

Річард порахував, що зараз не найкращий час піднімати питання про батьківство.

— Дурниці. Лорд Рал і сам би впорався, але я виявилася ближче і випередила його.

Коротко потиснувши руку Дю Шайю, Кара встала, щоб звільнити місце вдячним майстрам меча, бажаючим підібратися ближче до своєї мудрої жінки.

— Спасибі тобі, Кара, — повторила Дю Шайю. Кара скривилася від огиди до людей, які дякували їй за те, що вона зробила щось добре.

— Ми раді, що твоя душа ще не покинула тебе і ти змогла залишитися з нами, Дю Шайю. І дитина лорда Рала теж.

Неподалік майстри меча і більшість мисливців всіляко улещували Дю Шайю. Мудра жінка бака-тау-мана повернулася зі світу духів або його найближчих околиць, і Річард бачив, що десь в дорозі вона розгубила все своє тепло. Одних покривал було недостатньо, і Річард сказав, що за умови, якщо всі будуть триматися разом, щоб уникнути неприємних сюрпризів, можна розвести вогнище, щоб зігріти Дю Шайю.

Двоє мисливців Племені Тіни вирвали траву і викопали вузьку ямку, поки інші мисливці робили щільно скручені трав'яні жгути. Жгути були такими щільними, що з трави видавлювалася практично вся волога. Чотири жгути вони покрили тягучою смолою і склали пірамідкою, потім підпалили їх, а решту жгутів склали навколо вогню для просушування. І дуже швидко отримали суху траву для топки і відмінне багаття.

Дю Шайю походила на злегка відігріту смерть. І їй все ще було дуже погано. Що ж, вона принаймні була жива. Дихала вона вже краще, хоча й кашляла. Майстра меча подбали, щоб вона випила гарячого чаю, поки мисливці, в одночас перетворившись в квочок, готували їй кашку з тави.

Судячи з усього, Дю Шайю видужає і поки що залишиться в світі живих.

Річарду ж здавалося дивом, що людина ожила після смерті. Якби йому хто-небудь розповів про подібне, навряд чи він повірив би, не побач він це на власні очі. І це багато в чому перевернуло його думки і змінило погляд на світ.

Відтепер Річард не сумнівався в тому, що їм потрібно робити.

Кара, схрестивши руки, спостерігала за метушнею чоловіків навколо Дю Шайю. Келен теж сприйняла все, що відбулося не менш зачаровано, ніж інші. Крім Кари. Ця-то не бачила нічого особливого в тому, що мрець знову задихав. Судячи з усього, те, що Морд-Сіт вважають звичайною справою, дещо дивує решту людей.

Річард ласкаво взяв Келен під руку і притягнув до себе.

— Ти казала, що ніхто не проходив через Доміні Діртх вже багато століть. Значить, комусь це якось раз вдалося?

Келен, відірвавшись від спостереження за Дю Шайю, глянула на чоловіка.

— Ну, це історія досить темна і вельми спірна. У всякому разі, за межами Андера.

З тих пір, як Дю Шайю вперше згадала це місце, у Річарда склалося стійке переконання, що Андер не належить до улюблених країн Келен.

— Як так?

— Ну, ця історія вимагає деяких пояснень. — Річард витяг з мішка три коржі тави і простягнув Келен з Карою по одному. Сам же він не зводив очей з обличчя Келен.

— Я весь увага.