— Ну…

— Які результати в цьому містечку, як його… Вестбрук! — Прицмокнув пальцями Річард. — Де ми оглядали речі Йозефа Андера. Які результати в Вестбруку? Звідти результати є?

Офіцер відступив на крок.

— Так, Магістр Рал.

— Ну і?..

— Річард, — торкнула його за руку Келен, — капітан на нашому боці.

Стиснувши скроні, Річард зробив глибокий вдих.

— Які результати голосування з Вестбруку, капітан? Капітан, ледь збліднувши, відкашлявся.

— Дев'ять з десяти проти нас. Магістр Рал. Річард ошелешено втупився на нього. Адже він сам розмовляв з цими людьми! Деяких пам'ятав по іменах, пам'ятав їх чудових діточок.

Річарду здалося, що земля втекла у нього з-під ніг і він провалюється в якесь божевілля. Він не спав ночами, намагаючись допомогти цим людям отримати право жити так, як вони хочуть, — зберегти свободу. А вони відкинули її.

— Річард, — з м'яким співчуттям сказала Келен, — це не твоя вина. Вони вселили цим людям брехню про нас. Залякали їх.

— Але… — Розгублено повів рукою Річард. — Я ж розмовляв з ними, пояснював, що це заради них самих, заради їх же майбутнього, заради свободи їхніх дітей…

— Я знаю, Річард.

Капітан Мейферт ніяково переминався з ноги на ногу. Келен жестом відпустила його. Офіцер вклонився і тихо позадкував з намету.

— Піду прогуляюся, — пошепки промовив Річард. — Мені потрібно побути одному. — Він махнув на ковдри. — Лягай без мене.

І пішов один у пітьму.

Він спокійно відпустив на цей вечір жінку, яка витирала пил, закрив за нею двері і пройшов у спальню. Почувши його кроки, Тереза обернулася.

— Далтон! — Заусміхалася вона. — Це ти, милий!

— Тесс.

Він тисячі разів прокручував в голові ситуацію і врешті-решт придумав, де зможе спокійно розмовляти з Тесс, будучи впевненим, що впорається з собою.

Він зобов'язаний тримати себе в руках. — Я не чекала тебе так рано.

— Тесс, я дещо чув.

Вона сиділа біля дзеркала, розчісуючи своє чудове волосся.

— Правда? Щось цікаве?

— Та так. Я чув, ніби ти зігріваєш постіль Суверена. Це правда?

Далтон знав, що це чиста правда. Щоб з'ясувати все напевно, він задіяв всі наявні нитки своєї павутини.

Тереза перестала зачісуватися і втупилася в його відображення в дзеркалі. На її обличчі промайнули змішані почуття. В остаточному підсумку переміг виклик.

— Далтон, адже це не якийсь там простий чоловік. Це Суверен. — Тереза встала і обернулася до нього, не впевнена в його реакції. — Вище нього тільки Творець.

— Можу я поцікавитися, як це сталося?

— Бертран сказав, що Творець говорив з ним. — Її погляд спрямувався в простір. — І Творець сказав Бертрану, що через те, що я вірна тобі і ніколи не була з іншим чоловіком, і через те, що ти вірний мені. Творець обрав мене, щоб я стала тією, хто полегшує земні тяготи Бертрана.

Її погляд знову сфокусувався на ньому.

— Так що, як бачиш, Далтон, це і для тебе нагорода теж. За твою вірність мені.

— Атож, це-то я бачу, — ледве вимовив Далтон.

— Бертран говорить, що це мій святий обов'язок.

— Святий обов'язок.

— Коли я з ним, це як… Не знаю… Це щось особливе. Допомагати Суверену в цьому світі — не тільки обов'язок, але й велика честь. Подумати тільки, я допомагаю йому знімати жахливу напругу, в якому він перебуває як Суверен. Це ж величезна відповідальність — бути Сувереном, Далтон!

— Ти права, — кивнув Далтон. Бачачи, що він не сердиться і не має наміру влаштовувати скандал, Тереза підійшла ближче.

— Далтон, я як і раніше тебе дуже люблю.

— Радий це чути, Тесс. Саме це мене найбільше й турбувало. Я боявся, що втратив твою любов.

— Та ні ж, дурненький! — Вона схопила його за плечі. — Я як і раніше тебе люблю! Але Суверен закликав мене. Ти повинен це розуміти. Він потребує мене.

Далтон сковтнув грудку.

— Звичайно, дорога. Але ми можемо… Ми можемо як і раніше… Ми можемо спати разом?

— Ах, Далтон, ну звичайно ж, можемо! Так ось що тебе тривожить? Що я не знайду для тебе часу? Далтон, я люблю тебе і буду завжди тебе хотіти.

— Чудово, — кивнув він. — Просто здорово.

— Підемо в ліжко, любов моя, і я покажу тобі. Можливо, ти тепер навіть порахуєш мене більш привабливою. І, Далтон, це велика честь — бути з Сувереном. Всі будуть ще більше поважати тебе.

— Упевнений, що ти права.

— Тоді пішли в ліжко. — Вона поцілувала його а щоку. — Дозволь мені показати тобі, яким щасливим я можу зробити тебе!