Річард почав натягувати чорні штани, а Келен, затиснувши в зубах пиріжок, початку діставати з мішка речі. Зупинившись на хвилинку, вона вийняла пиріжок з рота.

— Ми не бачилися з Зеддом кілька місяців, причому ти — довше, ніж я. Зедд з Енн захочуть дізнатися про все. І нам доведеться разів десять розповідати одне і те ж, поки вони не задовольняться.

Річард на мить перестав застібати чорну сорочку.

— Що це так переполошило Зедда з Енн вчора ввечері перед весіллям?

— Учора ввечері? — Келен дістала з мішка згорнуту спідницю і струснула. — Щось щодо шимів. Я сказала їм, що вимовила три певних слова. Але Зедд сказав, що вони про це подбають, чим би ці шими не були.

Келен не хотілося думати про це. Вона мурашками покривалася, згадуючи свій переляк і паніку, що охопила її. Їй погано ставало при одній лише думці, що могло статися, забарись вона хоч на мить з проголошенням цих слів. Спізнись вона — і Річард був би зараз мертвий. Зусиллям волі Келен відігнала важкі спогади.

— Так ось що мені здавалося, ніби я згадав, — підморгнув, посміхнувшись, Річард. — Дивлячись на твою синю весільну сукню… Ну, пам'ятається, в той момент у мене були в голові якісь більш важливі думки.

Три шими начебто нічого складного собою не представляють. Здається, щось у цьому роді Зедд і сказав. І вже у всякому разі, у кого-кого, а в Зедда з всіх нині живучих повинно бути менше всього труднощів з такого роду речами.

— Так як ти щодо того, щоб скупатися?

— Що? — Річард знову дивився на двері.

— Викупатися. Чи не можемо ми спершу відправитися до теплих ключів і викупатися, а вже потім — сісти перед Зеддом з Енн і почати розповідати їм довгу історію?

Річард натягнув через голову чорну туніку. Широка золота канва, розшита по квадратному коміру, блиснула в світлі вогню. Він скоса глянув на Келен.

— А ти потреш мені спину?

Келен не могла відірвати очей від усмішки, що грала на його губах. А Річард вже застібав широкий шкіряний пояс з розшитими золотом кишеньками. Крім усього іншого, в цих кишеньках лежали предмети чудові і дуже небезпечні.

— Лорд Рал, я потру вам все, що вам буде завгодно. — Розсміявшись, він надів підбиті шкірою срібні браслети. Вирізані на них давні символи блиснули в червонуватому світлі вогнища.

— Схоже, моя новознайдена жіночка уміє перетворювати звичайне купання в знаменну подію.

Келен загорнулася в плащ і витягла довге волосся, що забилося під комір.

— Як тільки скажемо Зедду, відразу підемо. — Вона грайливо тицьнула його пальцем у ребра. — Ось тоді і дізнаєшся.

Хихикаючи, він перехопив її пальці, не дозволяючи себе лоскотати.

— Якщо вже ти хочеш купатися, краще Зедду не говорити. Він задасть спершу одне питання, потім ще одне, а потім — ще і ще. — Річард застебнув на шиї виблискуючий золотом плащ. — І не встигнеш озирнутися, як день вже підійде до кінця, а він все буде питати і питати. Далеко до цих теплих ключів?

— Приблизно півгодини ходьби. — Келен вказала на південь. — Може, трохи більше. — Вона схопила коржик, щітку для волосся, шматок трав'яного мила, ще якусь дрібницю і сунула все це в шкіряний мішок. — Але ти сказав, Зедд хоче нас бачити. Не боїшся, що він надується, якщо ми вислизнем потихеньку?

— Якщо хочеш скупатися, — цинічно реготнув Річард, — то краще вибачитися потім, що не сказали. Це не так вже далеко. У будь-якому випадку встигнемо обернутися, перш ніж він отримає нас.

Келен міцно стиснула його руку. Раптово вона стала дуже серйозною.

— Річард, я знаю, тобі не терпиться поговорити з Зеддом. Якщо для тебе це дійсно важливо, ми можемо скупатися і пізніше. Мені взагалі-то все одно… Я просто хотіла довше побути з тобою наодинці.

— Ми поговоримо з Зеддом через пару годин, коли повернемося. — Річард обійняв дружину. — Зедд цілком може почекати. Мені теж хочеться побути з тобою.

Він ступив до дверей, і Келен помітила, як він знову машинально шукає відсутній меч. Плащ Річарда, як тільки його торкнулися сонячні промені, спалахнув золотом. Вийшовши слідом за чоловіком на прохолодне ранкове повітря, Келен мимоволі примружилася. Апетитні аромати їжі, що витали над селом, дражнили нюх.

Річард звернув убік, заглянув за короткий паркан.

Хижий погляд сірих очей швидко окинув небо. Потім Річард ретельно оглянув вузькі проходи між будовами, які оточували будинок духів.

У цій частині села будинки, як і будинок духів, використовувалися для різних суспільних цілей. В деякі, як в свого роду святилища, мали доступ лише старійшини. Ще іншими користувалися мисливці для своїх ритуалів. І жоден чоловік ніколи не переступав поріг будинків, що належали жінкам.

Тут же готували до поховання мерців. Плем'я Тіни своїх мертвих ховало в землі.