— Беата, як по-твоєму, ми колись очистимося від злочинів наших предків і станемо такими ж чистими в наших серцях, як андерці?

Соболина брова дівчини вигнулась.

— Ми хакенці. Ми ніколи не станемо такими ж хорошими, як андерці. Наші душі темні і не можуть стати чистими. Їхні душі чисті і не можуть піддатися спокусі. Ми ж ніколи не зможемо очиститися до кінця. Ми можемо лише сподіватися, що нам вдасться побороти нашу підлу натуру.

Несан знав відповідь не гірше за неї. Напевно, через це питання вона вважатиме його безнадійним невігласом. Він ніколи не вмів правильно висловлювати свої думки.

Він хотів виплатити свій борг, отримати прощення і заслужити прізвище. Мало кому з хакенців вдавалося домогтися цього привілею. Він ніколи не зможе зробити те, що хоче, якщо не доб'ється цього. Несан опустив голову, ніби вибачаючись за питання.

— Але я хотів сказати… за весь цей час хіба ми не зрозуміли хибність шляху наших предків? Хіба ти не хочеш чогось більшого?

— Я хакенка. І не вартую того, щоб вирішувати свою долю. Тобі слід було б знати, що на цьому шляху підстерігає зло. Несан потер сверблячий палець.

— Але деякі хакенці служать на тих шляхах, що ведуть до прощення. Ти якось говорила, що тобі слід було б піти в армію. Мені б теж цього хотілося.

— Ти — хакенець. Тобі не дозволено торкатися зброї. Це ти теж повинен знати, несан.

— Я не мав на увазі… Я знаю, що не можу… Я просто хотів сказати… Не знаю. — Він засунув руки в кишені. — Я просто хотів сказати, що мені дуже шкода, що я не можу, тільки й усього. Що мені хотілося б творити добро, довести, що я чогось вартий. Допомагати тим, кому ми заподіяли страждання.

— Я розумію. — Вона вказала на вікна верхніх поверхів. — Міністр культури особисто видав закон, згідно з яким хакенські жінки можуть служити в армії нарівні з андерцями. У законі також сказано, що всі повинні ставитися до цих хакенок з належною повагою. Міністр співчуває всім народам. Хакенські жінки у нього у величезному боргу.

Несан зрозумів, що так ніколи не добереться до того, що дійсно хоче сказати.

— Але хіба ти не хочеш вийти заміж і…

— Він також видав закон, за яким хакенки можуть працювати і заробляти собі на життя і не зобов'язані виходити заміж і ставати рабинями хакенських чоловіків, оскільки останнім властиво поневолювати, і навіть одружившись, вони можуть користуватися нею у відношенні до своїх одноплемінників. Міністр Шанбор — герой всіх хакенських жінок. І він повинен бути героєм і для всіх хакенських чоловіків, тому що несе вам культуру, щоб ви розлучилися з вашою войовничістю і примкнули до спільноти миролюбних громадян. Я можу прийняти рішення вступити в армію, бо це спосіб для хакенок заслужити повагу. Такий закон. Закон Шанбора.

Несан відчував себе, як на покаянні.

— Я поважаю тебе, Беата, хоч ти й не в армії. Я знаю, що ти будеш творити добро, не важливо, вступиш ти в армію чи ні. Ти хороша людина.

Запал Беати дещо згас. Вона легенько смикнула плечем. Голос пом'якшав.

— Головна причина, по якій я коли-небудь піду в армію, саме та, що ти сказав: допомагати людям та творити добро. Я теж хочу творити добро.

Несан заздрив їй. Будучи в армії, вона зможе допомагати громадам боротися з труднощами і бідами, з повенями і голодом. Армія допомагає нужденним. Армійців всюди поважають.

До того ж зараз не те що колись, коли служити в армії було небезпечно. У них є Доміні Діртх. Якщо задіяти Доміні Діртх, це змусить коритися будь-якого супротивника, і армії не буде потрібно вступати в битву. На щастя, Доміні Діртх тепер розпоряджаються андерці, а вони скористаються такою зброєю тільки для підтримки миру. І ніколи — щоб навмисне завдати шкоди.

Доміні Діртх — єдина хакенська річ, якою користувалися андерці. Самі андерці ніколи не змогли б розробити таку штуку самі — вони навіть не здатні мислити тими мерзенними категоріями, що необхідні для створення такої зброї. Тільки хакенці могли створити настільки зловісну зброю.

— Або я могла б сподіватися, що мене пришлють на роботу сюди, як тебе, — додала Беата.

Несан підняв погляд. Вона дивилася на вікна третього поверху. Він уже відкрив рот, щоб щось сказати, але тут же закрив.

Не відводячи очей від вікон, вона продовжила:

— Одного разу він приходив до Інгера, і я його як слід розгледіла. Бертран… тобто міністр Шанбор набагато більш привабливий, ніж м'ясник Інгер.

Несан нічого в цьому не розумів. Жінки цвірінькають над чоловіками, які, на його погляд, зовсім не красені. Міністр Шанбор високий і, можливо, колись і був непоганий з собою, але зараз в його темному, як у всіх андерців, волоссі пробивалася сивина. Жінки на кухні весь час обговорювали його. А коли він входив в приміщення, деякі заливалися червоним і зітхали. Несану ж він здавався огидно старим.

— Усі кажуть, що міністр — дуже привабливий чоловік, Ти його коли-небудь бачив? Розмовляв з ним? Я чула, ніби він навіть розмовляє з хакенцями, як із звичайними людьми. Всі про нього дуже добре відгукуються. Я чула, як андерці говорили, що в один прекрасний день він стане Сувереном.

Несан притулився до воза.

— Я його бачив пару разів.

Він не став говорити їй, що одного разу міністр Шанбор відважив йому ляпаса, коли він упустив ніж для масла і той упав біля ноги міністра. Несан вважав, що ляпаса заслужив.