я завжди мріяла про таку тотальну зорову перемогу і думаю що пора йому вибачити - тепер він єдиний з усіх не вихваляє сибірську геологію можливо ненавидить її можливо її ненавидять усі але мовчать або хвалять ні частіше хвалять щоб усе виглядало як на аукціоні невимушено й легко

його мовчазлива але впевнена українська мова звучить тутешньому як прокльон

невибагливі слова майже інтернаціоналізми однак усе одно вимовлені чітко і твердо по-українськи - і я вибачаю остаточно

він тримає сина за руку і ще більше сутулить плечі мовляв назбираю гроші й виїду за Урал (здається що планета поділена на дві зони: до Уралу і після) а може навіть назад в Україну (вії і це каже умисне випадково так само міг би сказати про Уганду чи Мадагаскар) - тут непогано жити якби не зими: мороз 50 градусів руки мерзнуть якби не руки так саме через руки…

фрази його короткі й уривчасті як стрибки павука на фіранці виглядає ніби хтось давно обламав усі його повні ентузіазму й надії поривання і тепер він як Еклезіаст розуміє марність будь-якого нахилу голови чи кроку вперед але все одно обриває їх на півшляху боячись самому повірити в їхню доцільність

цей чоловік любовно називає Владивосток Владиком обіцяє з’їздити туди машиною але влітку нема дороги тому треба чекати зими і їхати трасами замерзлих річок вони називаються зимниками

він хоче поїхати туди він любить цей край і цей народ якби не руки

мова стає все безглуздішою слова пірамідою накладаються одне на одне і між ними втрачаються логічні зв’язки - здається цей химерний ненависник милується їхнім приємним звучанням і просто мусить самовизначитися щодо кожної дрібниці свого сибірського існування

він каже мені берегтися енцефалітних кліщів і білих маринованих грибів через високу ймовірність ботулізму

сибірські ялинки називаються піхтами і піхтовим відваром корисно полоскати ротову порожнину а кедри - екологічні барометри - вони ростуть тільки в ідеально чистому середовищі… залізничний міст через Єнісей на всесвітньому конкурсі металевих конструкцій одержав другу премію - поступився тільки Ейфелевій вежі… в морі біля Таймиру водиться зелена риба яка пахне квашеним огірком…

і він іде ні швидше тікає від болючого спогаду

він заздрить - адже я примусово тут так би мовити гостя он наглядачка вже біжить за мною хоче ознайомити з місцевістю і сказати що з родиною категорично заборонено спілкуватися з кимось іншим будь ласка а з родиною нєльзя а ти мулате сам сюди приїхав тобто ніхто крім тебе не винен що ти мусиш до посиніння гріти свої руки і розорювати цілинні землі

тайга рано чи пізно змушує стати вбивцею

бути ним - означає виконати обов’язок

сьогодні вранці я майже в агонії висунула руки з-під ковдри і гучно сплеснула ними в повітрі

між моїми руками знайшов собі смерть тайговий комар

він став першою жертвою невситимої породженої кедровим мороком жорстокості

мені снився білявий незнайомий чоловік - я надкушувала велику полуницю а рештою водила собі по губах так що аж шкірою відчувала своє і його збудження

я так налякалась його відверто закоханих очей (згадавши незакохані твої моя кохана) так злякалась своєї раптової радості й активності ротових м’язів розлитих у блаженній вранішній усмішці - що висунула з-під ковдри руки аби стерти з лиця реальності пам’ять останнього свідка

кедр народжує першу шишку у 120 років

я перебуваю у безодні моя кохана - тут немає ані часу ні відстані ані справжньої смерті

немає запаху і смаку

людські емоції і почуття вартують у цьому буттєвому проваллі не більше за мій маленький мурашиний цвинтар у селі під стодолою

рік не розділений на жодну з пір - тут є лишень зима (королева-упириця… гіркота… невдача твоя і моя) і є пора дистрофічного сонця тепличної катастрофи і рослинного капарства

нарешті бачу через вікно квіти - але всі вони від надмірної сибірської суворості вражені манірною меланхолією

вони схожі на французьких дам епохи рококо

тобі сподобалося б тут ти б нічого не робила ти б сиділа у мансардочці і курила б пахучі китайські трави а я краєчком ока хапала б їхню віддалену оприсутненість тебе і тремтливим голосом творила б видимість цікавої розмови яка заповнює порожнечу між нами

мовляв от бачиш кохана тут стежки також вистелені кашкою і споришем тут одночасно цвітуть тюльпани полуниці і маки лілії і нічні свічки а ось бачиш там під кущиком чорноплідної горобини - окаті братчики помідори майори і жовті ромашки… тобі напевне цікаво що то за квітучий бур’ян ти думаєш що то примула або медунка але то мишачий корінь а там бузок і набубнявілі півонії татарське зілля і китайська гвоздика а це шафран що по-нашому чорнобривці

але я знаю ти куриш і дивишся на стокротки дві білі стокротки між цибулею… ти кажеш що то очі землі… ти така схильна до пафосу… ти не прикриваєш волоссям зів’ялу шкіру під очима… ти тут

уявляєш кохана організм чукчів не розщеплює алкоголь одної склянки горілки вистачає на ціле селище… чукчів споїли і вони скоро зникнуть чукчі злягаються з рідними й надмірно вразливі до онкологічних захворювань

і ти жалієш чукчів ти завжди жалієш нещасних і скривджених істот ти кажеш що губернатор острова Чукотки - єврей а євреям лиш аби гроші були - будуть торгувати живою шкірою