Хоча з іншого боку, навіщо шукати в чоловіках інтелект? Це коли проблеми з темпераментом або потенцією, тоді треба якось рятувати незручну мовчанку. Шекспіра там цитувати, Маріо Варгаса Льосу, чи, в особливо важких випадках навіть Шевченка: «Поховайте та вставайте…» А коли всі первинні і вторинні статеві ознаки нормально функціонують, то розмовляти в принципі немає потреби”.

Такою і подібною самотерапією я займалася до самого десерту, аби відволіктися і не слухати, про що горить Маріо, і одночасчно сконцентруватися на тому, як саме він це робить. На тембрі його голосу, жестикуляції, міміці, на його довгих тонких пальцях, чуттєвих губах, смаглявій шкірі, що зблизька видавалася ще більш гладенькою, приємною на дотик, оксамитовою. «Як у рекламі нового мила від “NIVEA», – намагалася я подумки поглузувати сама з себе, із примітивності власного смаку, виголодалості власної плоті, тремтіння у кінчиках пальців. Але ці слабкі спроби безсило тонули у все зростаючому бажанні припинити цю жваву розповідь тривалим поцілунком, забути про те, що довкола люди, про те, що цивілізовані люди, вже не кажучи про добре вихованих дівчат не дивляться співрозмовнику просто в рот протягом цілого вечора, не блукають потай під столом нервовими пальцями по власних стегнах, уявляючи, ніби це робить хтось зовсім інший. Ніби ми зовсім і не в ресторані, і проруч з нами немає Меггі і Роберта, і розмова в нас зовсім не така ідіотська. Точніше, взагалі немає ніякої розмови. Тільки погляди, руки і губи, зайняті зовсім не поглинанням італійської піцци з французьким вином.

Аби не видатися неввічливою, я намагалася принаймні зрідка вставляти репліки в розмову. Ми жваво обговорювали подробиці майбутніх гастролів Blue Eyes у Львові. Кожен зв“язував з цією поїздкою щось своє. Меггі, як я підозрюю, цікавила можливість опинитися подалі від чоловіка, знайомих, всіх, крім Роберта. Мене цікавила можливість опинитися де завгодно, аби лишень поближче до Маріо. Роберт був явно не проти трохи поальфонсувати, тим більше, що у нього саме затягнувася період чергового безробіття (під час вечері Роберт розповів, що заробляє на життя, ремонтуючи електроприлади, але не може довго втриматися на одному місці роботі, бо його творча натура потребує постійних змін:» Так і кочую всі свої 34 роки, – з одного бенду до іншого, від однієї фірми, – до сусідньої, від попередньої коханки до наступної».) Маріо в цій ідеї теж явно щось цікавило, судячи із його неабиякого пожвавлення. Тільки от що саме? Хочеться вірити, що не лише архітектура «другого Відня» і «маленького Парижа» .

– Це буде кайфово, – тішився Маріо. – Ще ніколи не був так далеко на сході. А правда, що у вас інакший алфавіт?

– І ведмеді гуляють по вулицях неприв“язані. А люди все ще їдять руками сире м“ясо і дохнуть від радіації, – не стрималася я. Подібні питання дратують мене навіть у стані особливо сильного сексуального збудження. Точніше, саме тоді будь-які питання особливо сильно дратують. Тим більше дурнуваті. Ще гірше я почуваю себе тільки тоді, коли починають питати: «А правда, що українська мова, – це зовсім не те саме, що російська?»

Маріо нерозуміюче подивився на мене і про всяк випадок в черговий раз галантно посміхнувся. Попросити пояснення він, очевидно, не наважився, побоюючись, що Роберт знову робитиме йому зауваження тоном старшого брата. А, може, просто звик не перепитувати, якщо не зрозумів. А, може, він все розуміє, просто прикидається таким собі дурником, щоб не виходити із сценічного іміджу. Одним словом, незалежно від того, що саме було правдою, за цю усмішку я ладна була пробачити ще й не таке. Тому сутичка на політичну тему на цьому і вичерпалася, а ми перейшли до десерту.

– Я запрошую вас усіх до себе ще на чарку справжньої текіли, – оголосила Меггі після того, як кожен доїв своє морозиво. – Мого старого сьогодні немає, шепнула вона мені на вухо. Всі ми були вже добряче напідпитку. У мене це виявилося у переході думок із фази заспокоювальної самотерапії до фази активного навіювання. Я раптом згадала про всі свої підліткові комплекси, які мені вже вдалося подолати починаючи від сорому за відсутність бюстгалтера і маленькі груди до сорому за невігласа-хлопця, з яким я вже дійшла аж до поцілунків, далі до сорому за хлопця, з я ким далі поцілунків справа так і не дійшла, і закінчуючи неприємною згадкою про непоголені вчасно ноги і «небезпечний» період місячного циклу.

Перед поїздкою «на текілу» ми вирішили додати ще вина для хоробрості, і в мене почалася наступна фаза сп‘яніння. Від спогадів про комплекси, які мені вже вдалося подолати, я перейшла до тих, де мені ще жодного разу так і не вдалося переступити через себе, і почала переконувати себе цього разу не втрачати нагоди збагатити свою колекцію пристрастей марокканським її різновидом. Оскільки протягом вечері мені так і не вдалося зрозуміти, наскільки відповідає мені взаємністю хлопець із смаглявою шкірою і небезпечно-голубими очима, як не вдалося зрозуміти і того, чи відповідає він мені взаємністю взагалі, то існував певний ризик «обламатися», як назвав би це сам Маріо. Але «кайф» стану повного сп`яніння і є саме у наявності готовності до будь-якого ризику, готовності подолати будь-які комплекси, перешкоди, вагання, невпевненість, страх, спроможність чи неспроможність, бажання чи небажання, чуже і своє, будь-що і будь-кого подолати задля досягнення мети, у більшості випадків далекої від благородства.

Процес самопереконання плавно прямував до свого успішного завершення, і ми перебували вже у Мегі вдома, після третьої текіли, і розмова про Львів на деякий час принишкла. Меггі ввімкнула музику. Я згадала всі відомі мені із світової літератури приклади жінок, які першими освідчувалися своїм коханим починаючи від несміливих провінційних дівчат із класичної російської літератури і закінчуючи прикладами жінок південних націй, де, як відомо, із розкомплексованістю і прогресивним сексуальним вихованням було значно краще, ніж на холодній Півночі ще за фараонівських часів. І коли я зупинилася у своєму потоці свідомості, намагаючись згадати героїнь рідної літератури, які відзначилися б чимось подібним, Меггі мовчки потягнула Роберта в іншу кімнату.

Якщо ви вже ковтаєте слину і намагаєтеся приховати від оточення несподівану набряклість у штанах, сподіваючись на детальний опис бурхливої марокканської пристрасті, розпружтеся, і ковтніть гарячого чаю. Коли ми залишилися у кімнаті наодинці з Маріо і розкішним фотелем, створеним ніби лише з метою провокувати вибухи неконтрольованої пристрасті, ніжності, палкого потягу, сцен ревнощів, пручання, згвалтування, сорому, навіть передчасної еякуляції. До всього я була готовою більше, ніж до того, що мені довелося побачити після уважного вдивляння в темряву порожньої кімнати. «Ви знаєте, як липа шелестить?» Ото ж то, спробуйтеся задовольнитися цим, коли коханий спить, а із сусідньої кімнати чути приглушені стогони.