Юнак замовк, і стало чути, як гудуть на автостраді далекі машини.
Брюнета за столиком вже не було. Він зник непомітно і тихо, немов боявся, що його затримають і примусять дослухати до кінця історію про людину, таку не схожу на нього.
Агроном якийсь час пильно дивився на юнака, потім запитав:
— А ви, пробачте за цікавість, не той самий Юра Нечипоренко?
— Яке це має значення? — усміхнувся юнак. — Я учень Григорія Матвійовича — хіба цього не досить?