— Старий? І скільки ж йому років?

— Ну, либонь, за сорок... Або й під п'ятдесят!

— А ти його бачив?

— Певно, що бачив! — гостро відповів Талан. Цей царствений бовдур, окрім усього, виявився ще й царственно зарозумілим!

— І часто?

— Ні. Зазвичай він любить самотність. Але коли я вперше приплив сюди, то бачив його у Фонтанному дворі.

— Я з ним там розмовляв сьогодні...

Арен сказав це таким тоном, що Талан поглянув на нього уважніше і пояснив:

— Це було три роки тому. Я тоді так злякався, що навіть і не розгледів його до пуття. Я ж був іще зовсім хлопчиськом... До того ж там, біля фонтану, одразу й не збагнеш, хто перед тобою насправді стоїть. Найліпше я пам'ятаю його голос і дзюрчання води. — Він якусь мить помовчав, а тоді додав: — Між іншим, з його вимови одразу помітно, що він — ґонтієць.

— Якби я вмів розмовляти з драконами їхньою мовою, — сказав Арен, — мені було би байдуже, яка в мене вимова...

Після таких слів Талан поглянув на гостя приязніше і запитав:

— А ти, принце, що, приїхав до Школи вступати?

— Ні. Батько доручив мені передати Архімагові послання.

— Колись Енлад входив до складу Королівства, еге ж?

— Так. Енлад, Ілієн і Вей. А, крім того, — ще й Хавнор та Ея, але там уже не залишилося нікого з роду Великих Королів. Натомість, приміром, володарі Ілієну є нащадками Гемаля Хвиленосного і Махаріона, котрий був Королем Земномор'я. Вейську династію започаткували Акамбар і Шеліти. А найдревнішим є рід королів Енладу, заснований Моредом і його сином Серіадхом. Саме вони побудували Енладський палац.

Арен переповідав усе це так, як школяр повторює вивчене напам'ять правило. Вочевидь, зараз королевич переймався зовсім іншими клопотами.

— Як гадаєш, чи зможемо бодай хоч ми на своєму віку побачити нового короля у Хавнорі?

— Я ніколи про це не думав.

— А от у нас, на острові Арк, частенько про це думають. Тепер ми входимо до складу Ілієнського князівства — відтоді, як запанував мир. Не пам'ятаєш, коли це сталося? Здається, сімнадцять чи вісімнадцять років тому, коли Каблучку з Руною Єднання було повернуто у Королівську вежу у Хавнорі. Тоді життя на якийсь час нібито покращало, але зараз справи ще гірші, ніж будь-коли. Час, час уже справжньому Королеві зійти на трон Земномор'я і владарювати під Знаком Миру! Люди втомилися від війн, від нападів морських розбишак, від зажерливості гендлярів і від свавілля вельмож, які знущаються над підданцями. Роукські мудреці можуть лише вказати істинний шлях, але їм не до снаги вести людей цією дорогою. Маги повинні дбати про збереження світової Рівноваги, а сила і влада мають належати істинному Королеві.

Тепер Талан говорив щиро, з пристрасним піднесенням, забувши про свої небилиці та ущипливі дотепи, тож, зрештою, ця розмова захопила й Арена.

— Енлад — край багатий і миролюбний, — повільно промовив принц. — Ми завжди уникали чвар, одначе добре знаємо про те, що коїться на інших островах... Так чи інакше, а на Хавнорському троні ось уже вісімсот років — відтоді, як помер Махаріон, — немає нікого. Хтозна, чи приймуть народи Земномор'я істинного державця, чи коритимуться новому Королеві?

— Якщо він буде достатньо сильним, матиме мирні наміри і здобуде підтримку громади Хавнору та Роукських Майстрів.

— А ще я чув, що існує пророцтво, яке неодмінно повинно збутися, еге ж? Перед своєю смертю Махаріон нібито сказав, що наступний Король повинен бути магом.

— Наш Майстер-Менестрель сам родом з Хавнору і дуже цікавиться цим пророцтвом. Він ось уже третій рік втовкмачує у наші голови слова Махаріона: "Трон мій успадкує той, хто пройде через темний край смерті і живим дістанеться далекого берега, де згасає день".

— Саме тому новий Король і повинен бути магом.

— Атож, адже тільки великі маги та чаклуни можуть побувати у потойбічному світі і повернутися назад. А втім, навіть їм не до снаги перейти його з кінця в кінець. Кажуть, що потойбіччя має межу лише там, де воно стикається з нашим світом, а загалом йому ні кінця, ні краю нема. Але що ж то за "далекий берег, де згасає день"? Одначе таким було пророцтво Останнього Короля, тож колись неодмінно народиться той, хто виконає його заповіт. Цього обранця долі визнаватимуть Роукські мудреці, під його проводом згуртуються і флот, і військо, і всі народи Земномор'я. І тоді у Королівській вежі Хавнору — у самому серці нашого світу — знову владарюватиме істинний Король. Я б і сам віддано служив йому вірою та правдою, — сказав Талан і, знизавши плечима, засміявся, щоб не видатися Аренові аж надто пишномовним.

Але королевич, приязно дивлячись на юнака, подумав: "Він, мабуть, точнісінько так само поважав би істинного Короля, як я шаную Архімага", а вголос промовив:

— Кожен володар пишався би такими відданими придворними, як ти.

Отак вони і стояли, відчуваючи взаємну симпатію і думаючи кожен про своє, коли у них за спинами десь в Обителі Мудреців пролунав гонг.

— Ага! Ось і вечеря! — вигукнув Талан. — Сьогодні у нас юшка з цибулі та сочевична лемішка... Гайда, ходімо!

— Ти ж казав, що їсти тут ніхто не готує, — мовив Арен, розгублено крокуючи слідом за новим приятелем.