Наш Меценат відомий філеллен, — коли б іще не відділив од Риму Коринфської республіки!

(Сміється.)

Прокуратор

Жарт жартом, а Римові з такого філелленства все ж може вийти шкода.

Меценат

Не турбуйся, стара учителька те добре тямить, що їй при старощах підпорки треба.

Якби так Рим на Грецію розсердивсь і відштовхнув, то закричала б «гину!».

Префект

Все ж друг наш має рацію: є шкода.

Замилування наше до чужинців до того довело, що ми сами на варварів якихсь перевернулись, навчившись «африканської латині» від чорновидих «римських громадян».

Меценат

Ба, що ж, без варварів не обійтися, бо ми вже мусим обновляти кров, знесилену від праці та розкошів.

Чи ти б хотів, щоб наші всі народи по-варварськи довіку говорили?

Навряд чи з того буде слава Риму.

Прокуратор

Нехай мовчать, поки як слід навчаться поправної латині!

Меценат

Се трудненько!

Навчитись мовчки доброї вимови — сього б і Демосфен не доказав.

Прокуратор

Так що ж робити?

Меценат

Те, що я роблю: привчати ласкою, дарами навіть, всіх видатних чужинців Рим любити.

Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.

Прокуратор

Розніжило тебе те філелленство!

Цікавий знати, як би ти, наприклад, збирав податки «ласкою й дарами»? Багато б назбирав!

Меценат(сміючись)

Ну, тут я мушу зложити зброю. В сьому ти найдужчий.

Раб-атрієнзій (увіходить)

Прийшов Антей-співець.

Меценат

А! Клич сюди.

Стій! Як Антей уже почне співати, я знак подам, тоді хай танцівниці сюди увійдуть. Тільки ж не раніше.

Гляди мені! Рушай.

Атрієнзій виходить.

Оці раби псують мені раз по раз лад усякий.

На їхню думку, оргія — то скоки.

Антей (у порога)

Вітаю вас, преславні.

Меценат

А, здоров!

Та ближче приступи. Коханцю музи в порога перестоювать не личить.

Антей підходить ближче, але місця йому при столі нема і він лишається стояти перед лежачими гостями.

Меценат (до гостей)

Се, друзі, найкоштовніша перлина Коринфської затоки.

Антей

Ти, преславний, надмірну ласку положив на мене.

Коринфові ж віддав замало честі.

Меценат

Чому замало честі?

Антей

Бо не можна злічити перлів нашої затоки і зважити, котра з них найдорожча.

Префект

Любити рідне місто — се годиться, але ж не треба забувати правди і вдячності. Якщо в Коринфі дійсно є скілька перлів хисту і науки, то се є Меценатова заслуга.

Меценат

Моя заслуга півняча, мій друже.

Прокуратор

Як розуміти сеє, Меценате?

Меценат

Бо я на всяких смітниках громаджу і там вишукую коштовні перли.

Префект

Та ти ж їх не ковтаєш так, як півень, але даєш в оправу.

Антей мовчки рушає.

Меценат

Стій, Антею!

Куди ти йдеш?

Антей

Туди, куди належу.

Меценат

Я бачу, ти образився.

Прокуратор

Се дивно, які ті греки всі вражливі!

Антей

Справді, се дивно, як ми досі не привикли, що переможцям вільно називати країну нашу смітником, а нас, поки ми не в «оправі», просто сміттям.

Меценат

Моєму слову ти дав колючки, але не я. Уся моя вина, що мій язик був якось послизнувся, але ж його боги слизьким створили.

Винуй Юпітера чи Прометея, — ти краще знаєш, хто з них більше винен.