Шрифт:
Кассандра
Які діла, така і нагорода! Прощай же, Ономаю!Ономай
Будь здорова.Ономай і Деїфоб виходять. Знадвору чутно глухий лемент великої юрби.
Поліксене
(вбігає)
Кассандро, пробі, що ти наробила?Кассандра
Я мусила, сестрице, дати слово.Поліксена
Так ти дала? Так, значить, то неправда?Кассандра
(холодно)
Ти, Поліксене, чиниш, мов безумна; не знаєш, за що і кориш і хвалиш.Поліксена
Хвалю за те, що ти вволила волю і батька, й брата, і всії родини.Кассандра
То, значить, і твою?Поліксена
Та що ж, сестричко, видима смерть страшна.Кассандра
А для рятунку не варто жалувать хоч і сестри?Поліксена
Але ж тобі там буде добре, люба, царицею у Лідії багатій, її ж недарма золотою звуть.Кассандра
На золото Кассандра не жадібна, і з неї досить однії обручки.(Дивиться на Долонову обручку на своїй правиці).
Поліксена
(пестить її)
Сестриченько, я знаю, як се тяжко забути милого, та нащо ж мертвим щось інше, крім волосся, сліз і жертви? Долонові ти справиш гекатомбу, як богові, бо Лідія багатша від Трої, там царицею ти будеш.Кассандра
За нелюбом?Поліксена
Та що робити, сестро? Чи то ж багато є таких, що йдуть по волі й по любові? Се вже доля така жіноча слухати не серця, а волі рідних - добре ще, ян рідних, а то ж не раз і переможець гордий примусить бранку за дружину стати. Он Деїфобова Антея йшла за нього по неволі, а протеє тепер вона йому дружина вірна і дітям ніжна мати.Кассандра
Поліксене, а якби знов посватали тебе після Пеліда за якого-небудь?Поліксена
Та що ж… я знаю, другого не буде такого, як Пелід, але ж мені довіку дівувати не годиться, і я пішла б, якби хто був до пари, як не дружину, то діток любила б, як не кохання, то хоч господарність, покірливість і вірність принесла б дружині в посаг.Кассандра
А якби не мала нічого, крім ненависті й прокльонів, то що б ти принесла своїй «дружині»?Поліксена
Яка ти знов страшна, як се говориш! Кассандро, признавайся, значить, правда, що ти його кляла і віщувала йому й лідійцям згубу?Кассандра
Відки знаєш?Поліксена
(трошки збентежена)
Мої рабині під вікном були, сушили вовну, чули ненароком розмову вашу. І не знаю, як твої слова передались лідійцям. Ти чула гомін? То гукало військо лідійське: «Царю, ми не йдем на згубу, Кассандра закляла! Ми йдем додому! Хай гине Троя, як їй те судилось!» І вже три лави подались додому.Кассандра