Шрифт:
Полковник згадав ще деякі факти.
— Це ви затопили ящики з цінностями в озері Топліц? — запитав зненацька.
Штайнбауер кивнув.
— Я наказав кинути їх туди, бо не мав іншого виходу. Дорога в гори була забита автомашинами, а ваші солдати висіли в нас на хвості…
— Недавно на озері працювала експедиція. Здається, її організував журнал «Штерн»?
— Ці журналісти пхають свого носа куди не слід… — буркнув Штайнбауер. — Нам довелося пережити кілька неприємних днів. Там на дні валяються ящики з документами, про які краще й не згадувати. На щастя, вони підняли контейнери з фальшивими фунтами стерлінгів і, поки ми встигли вжити заходів, дістали лише один ящик з архівами управління імперської безпеки. Ці документи так і не були опубліковані, хоча в декого руки свербіли зробити це.
— Видавець «Штерна» — ваша людина? — поцікавився Ангель.
— Не зовсім. Ми використали інші засоби…
— Такі? — зареготав Грейт, піднявши кулак.
— Там, поблизу від Зальцбурга, — повернувся до нього Штайнбауер, — живе один чоловік. Він роз'яснив начальникові експедиції, що дехто може не дожити до кінця місяця.
— І той повірив?
— Мусив, — нахмурився Штайнбауер. — Багато їх було, ласих до чужого… І де вони? Хетель нагадав про кілька випадків. Можна втонути чи зірватися зі скелі…
— Хетель? — раптом пожвавішав Ангель. — Штурмбанфюрер СС Вольфганг Хетель?
— Ви знаєте його? — насторожився Штайнбауер.
— Ні, але чув… Багато чув…
— Зараз Хетель зробився вчителем. Парадокс… Вольфганг Хетель — і виховання шибеників… Я дав йому гроші, і він, коли його нарешті випустили з тюрми, відкрив під Зальцбургом приватну школу. Поблизу від озера Топліц. З того часу жодна із спроб понишпорити на дні озера не кінчалася вдало…
— Чому ж ви не доручили йому?.. — почав Грейт, Штайнбауер зрозумів його з півслова:
— Я знаю Хетеля, мабуть, краще, ніж він знає сам себе. Він має величезні зв'язки серед членів нашої організації і, можливо, спробував би сам знайти ключ до шифрів. Це — одна з причин, чому ви поїдете до Австрії вдвох. Вам, полковнику, пальця в рот не клади, та й гер Ангель — стріляний птах. Хетеля ви використовуватимете, але довіряти йому не слід. Втім, у нас ще буде багато часу, щоб обговорити деталі. Відпочивайте, панове, і ні про що не думайте. Чесно кажучи, я б сам з задоволенням зайнявся цією справою, та не маю права ризикувати. Ще й особливі прикмети, — доторкнувся до шрама на щоці. — Та й взагалі… мене багато хто знає…
Останні слова він вимовив без хвалькуватості, — Грейт зрозумів, що Штайнбауер звик до своєї слави, можливо, вона почала навіть обтяжувати його. Він переконався в цьому наступної хвилини, коли Ангель, в якому все ще жив колишній підлеглий Штайнбауера, не втримався, щоб не запитати:
— По-моєму, Хетель допомагав вам під час угорської операції? Тоді ви ще раз довели, що були найхоробрішою людиною рейху!
Штайнбауер посміхнувся якось кисло.
— Е-е, молодість…
Справді, тепер він не пішов би на такі авантюри ні за які гроші. В житті є стільки гарного, — коли, звичайно, розумітися на цьому, — що й десята частина того риску, якого він колись припускався, не окупить найгучнішої слави. І зрештою, що таке слава? Все забувається, і він сам бачив всесвітньовідомих осіб, котрі зараз ледь животіють. Але все ж згадка Ангеля про угорську операцію не була неприємною.
Штайнбауер тиснув руки гостям, щось говорив їм, а сам не міг не думати про ті далекі дні…
… Він стояв, виструнчившись перед фюрером, а той казав, трохи схиливши набік голову і примружившись:
— На випадок, коли регент порушить свої союзницькі обов'язки, ви підготуєте захоплення міської фортеці.
Щоб полегшити виконання завдання, я дам вам письмовий наказ з широкими повноваженнями.
І справді, через годину, коли Штайнбауер залишив ставку, в його кишені лежав документ, надрукований на бланку із грифом «Фюрер і рейхсканцлер».
Під золотою свастикою з орлом було зазначено:
«Штурмбанфюрер СС Роберт Штайнбауер виконує суворо таємний наказ надзвичайної ваги. Наказую всім військовим і державним органам надавати Штайнбауеру всіляку підтримку і йти назустріч його побажанням. Адольф Гітлер».
Що ж відбулося в ставці фюрера і чому Штайнбауер одержав такі широкі повноваження?
Минав сорок четвертий рік. У серпні, після розгрому Яссько-Кишинівського угруповання гітлерівців, Румунія оголосила війну Німеччині. На початку серпня відбулося народне повстання в Болгарії, і вона також відпала від гітлерівського блоку. Через кілька днів запросила перемир'я Фінляндія. Тільки угорський уряд, очолюваний диктатором Хорті, продовжував виконувати свої союзницькі зобов'язання.
Радянські дивізії вже стояли поблизу кордонів Угорщини. В країні наростав рух опору: угорський народ не міг простити регенту — 76-річному Міклошу Хорті того, що він у березні 1944 року покликав німецьких окупантів. Служба безпеки, а також уповноважений Гітлера п Угорщині бригадефюрер СС Едмунд Веземайєр боялися, що під впливом подій Хорті може піти стежкою румунів. Становищу в Угорщині й була /присвячена нарада у фюрера, и якій взяли участь Гіммлер, Ріббентроп, Кейтель і Йодль, нарада, після котрої Штайнбауер і одержав карт-бланш від фюрера.