"Економіка природокористування"
Черевко Г. В., Яцків М. I. Економіка природокористування. — Львів: Світ, 1995 — 208 с. Для студентів :) РЕЦЕНЗЕНТИ: професор, доктор сільськогосподарських наук Р. М. Панас (Львівський сільськогосподарський інститут) професор, доктор економічних наук/ Р.. Михасюк (Львівський державний університет) Черевко Г.В., Яцків М.I. Економіка природокористування. – Львів: Світ, 1995. – 208 с. Львовский национальный аграрный университет (ЛНАУ) Дублян. У посібнику викладено наукові основи раціонального при-родокористування в умовах науково-технічного прогресу, методику визначення економічної ефективності природоохоронних заходів та організації управління, розглядаються економічні проблеми використання та охорони земельних i водних ресурсів, переробки i використання відходів, екологізації сільсько-господарського виробництва в умовах ринкової економіки. Для студентів економічних спеціальностей сільськогосподарських вузів P.S. Черевко Георгий Владиславович... По мнению студентов: Неплохой специалист, не против подзаработать, пытается шутить, требует порядком, может быть необъективным с отдельными личностями. :)
Економіка природокористування .
Черевко Г. В.
ЗМІСТ
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
.
Сьогодні, роблячи перші кроки у розв'язанні екологічних проблем, ми тільки починаємо спиратись на наукові засади. Кроки ці ще досить непевні, бракує досвіду роботи на відповідному рівні. Гальмує процес екологічна безграмотність спеціалістів, особливо в сільському господарстві.
Оволодіння знаннями з економіки природокористування передбачає відповідну підготовку як із цілої низки технологічних дисциплін (рослинництво, тваринництво, агрохімія, механізація сільського господарства та iн.), так i економічних (економіка сільського господарства, організація діяльності сільськогосподарських підприємств, економічний аналіз, наукова організація праці та управління).
Автори сподіваються, що книга сприятиме правильному розумінню сучасних екологічних проблем, формуванню нового типу економіко-еколопчного мислення i світогляду i певною мірою допоможе спеціалістам агропромислового комплексу у їx практичній роботі.
Навчальна спрямованість посібника вимагає дотримання певних вимог як до структури, так i до текстової частини. Зокрема, спочатку викладені загальні поняття природокористування, визначено предмет науки, метод i завдання. Після цього вміщено окремі розділи, що розкривають її зміст, відповідні складові (земельні, водні ресурси). Вважаємо необхідним звернути увагу на актуальні еколого-економічні проблеми виробництва і переробки сільськогосподарської продукції та загострення самої проблеми в умовах ринкової економіки. Адже тут деколи панують настрої; одержання максимального прибутку, до того ж негайно i будь-якою ціною.
Для доказовості теоретичних положень чи висловлених думок у тексті наводяться нормативні та статистичні дані України, зарубіжних країн, ix аналіз.
Навчальний посібник відповідає програмі курсу «Економіка природокористування». Передмову, розділи 4 5 і 6 написав М. I. Яцків; розділи 1, 2, 3, 7 і 8 - Г. В. Черевко; розділ 9 створили спільно М. I. Яцків та Г. В. Черевко.
1. ЗАВДАННЯ і НАУКОВІ ОСНОВИ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
1.1. СУЧАСНІ МАСШТАБИ ВПЛИВУ ЛЮДИНИ НА ПРИРОДУ ТА АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ЇЇ ОХОРОНИ
Взаємовідносини суспільства і природи полягають у тому, що фактори економічного зростання — трудові ресурси, засоби виробництва і природні ресурси — у комплексі використовуються суспільством для розвитку виробництва. Питання взаємовідносин суспільства і природи та використання природних ресурсів стають дедалі актуальнішими. І це зрозуміло, бо з розвитком виробництва вилучаються все нові багатства природи, зростає вартість сировини, збільшується кількість відходів, що викидаються у навколишнє середовище. Однак, і це очевидно, було б неправильно вирішувати проблеми збереження ресурсів і середовища шляхом припинення росту або навіть скорочення обсягів виробництва. Такі припущення суперечать закономірностям розвитку людського суспільства і практично нездійсненні.
Взаємодія людини з природою у процесі виробництва та споживання для забезпечення існування людства загалом є об'єктивним явищем (рис. 1).
Отже, постають дві взаємопов'язані проблеми: перша — вплив обмеженості природних ресурсів на їх використання і розвиток суспільного виробництва, зростаюче забруднення середовища; друга — необхідність розробки комплексу заходів щодо ліквідації цієї небезпеки для подальшого розвитку суспільства.
Природокористування має загальний характер, оскільки будь-який вид діяльності людей викликає зміни природного середовища. Ускладнення взаємозв'язків у природних, виробничих і соціальних системах, зростання пріоритету природогосподарських зв'язків викликають необхідність їх регулювання.
Природне середовище — невід'ємна умова життя людини і суспільного виробництва, оскільки воно є необхідним середовищем існування людини і джерелом потрібних йому ресурсів.
Природа в широкому розумінні — це весь світ у 'багатогранності його форм, тобто в цьому плані людина є частиною природи, у вужчому розумінні — сукупність натуральних умов існування людського суспільства.
Під впливом людини відбуваються величезні зміни природного середовища, з чим пов'язана необхідність його охорони. В XX ст. людина проклала нові шляхи переміщення енергії і речовини в географічній оболонці, подекуди значною мірою порушивши екологічну рівновагу.
Величезні масштаби змін, що їх вносить сучасна людина в природні умови на Землі, передбачив ще на початку сторіччя видатний учений В.І. Вернадський.
Справді, в природі денудація (руйнування) гранітних скель відбувається зі швидкістю 1 м за 6 тис. років, а людина з допомогою спрямованих вибухів і сучасної Техніки змінює рельєф, миттєво. Тільки за один рік людина при оранці полів, будівельних і гірничих роботах переміщує понад 4 тис. км3 грунту, видобуває з надр Землі близько 100 млрд т руди, забирає на господарсько-побутові потреби 13% річного стоку, спалює 8,5 млрд т умовного палива, виплавляє 800 мли т різних металів, виробляє близько 60 мли т невідомих) у природі синтетичних матеріалів, розкидає на полях понад 500 млн т добрив і 3 млн т різних пестицидів, з яких 1/3 змивається дощами в водойми і затримується в атмосфері.