У тропічній південно-американській країні готується повстання проти жорстокого диктаторського режиму. А тим часом радянська наукова експедиція вирушає на пошуки зниклого голландського вченого Ван-Саунгейнлера…
Так розгортаються події в цьому романі, де гострий, захоплюючий сюжет переплітається з цікавими пізнавальними розповідями про країну славних інків.
ПРОЛОГ
Хистка, примарна тінь перебігає через галявину і піднімається сходами на терасу дому. Ще дві тіні відділились від похмурої стіни лісу й нагинці поспішають за нею.
— Юкате, постав антену! — наказує притишеним, тривожним голосом той, що перший вбіг на терасу.
Зміїсто-гнучке тіло індіянина, виблискуючи у місячному сяйві, хутко злітає по стовбуру пальми на гасієнду. Шелестить бананове листя. Тонка жердина звелась над дахом.
— Готово, сеньйоре!
Шурхітлива тінь птахом осідає на землю, чути її легкі кроки, рипіння сходів.
Тим часом високий чоловік у крислатому капелюсі-сомбреро, переступивши поріг дому, дістає з кишені ліхтар і починає швидко, гарячково обмацувати світлом підлогу. Тремтливе кружальце стрибає в куток, зламується химерно і враз вихоплює з пітьми замотаний у брезент довгастий ящик.
— Апарат цілий! — радо вигукує чоловік у сомбреро. — Ану, хлопче, допоможи мені поставити цю річ на стіл. Ми повинні встигнути… Ми ще маємо час…
Важко дихають груди, дві пари рук обережно ставлять апарат на стіл. Чоловік у сомбреро приєднує батареї. Коли б встигнути!.. Треба будь-що кинути в далекий світ кілька страшних, неймовірних слів… Пальці невміло намацують ручку, такі довгі, мовби аж прозорі пальці з сухою шкірою. Повертають її, крутять, підладновують щось, настроюють. Тільки ці пальці зараз і видно в кімнаті, тільки вони й живуть у цьому темному світі, в цій наповненій тишею пустці.
Миготять індикатори, жевріє шкала.
— Юкате, що там надворі? — повертає до індіянина голову чоловік у сомбреро.
— Флоріс на чатах, сеньйоре.
— Гаразд. Зачини двері. — Чоловік схиляється над апаратом. — Слухайте, люди честі й доброї волі. До вашого серця звертається доктор Ван-Саунгейнлер…
Крізь прочинені двері просовується голова. Це — Флоріс, той, що вартував біля гасієнди. Матово поблискують голі плечі і довге чорне волосся. Бронзова шия напружена.
— Що там, Флоріс? — питає Ван-Саунгейнлер. — Що сталося? Чому брат Флоріс залишив свій пост?
— Я чую кроки… Багато людей… І коні… Вони вже в долині…
Ван-Саунгейнлер нервово відмахується. Брат Флоріс повинен негайно йти надвір. Але індіянин стоїть у дверях.
— Вони вже близько, сеньйоре!..
Чоловік у сомбреро міцно тримається за настроювачі. Голос його підноситься до гнівних нот:
— Я, доктор Ван-Саунгейнлер, звертаюся до совісті й серця всіх чесних людей світу. Трагічну таємницю сельви розкрито. Біля гори Комо на останній стежці інків учинено злочин. Масовий геноцид [1] підтверджено фактами. Людство повинне знати…
1
Геноцид — знищення певних груп за расовими, національними та етнічними мотивами. В роки минулої війни геноцид широко застосовувався фашистською Німеччиною.
На подвір’ї чути важкі кроки. Тріщить повалений пліт.
— Вони оточують гасієнду! — кричить Флоріс нажаханим голосом, ускочивши в хатину і щосили навалившись на двері. — Скоріше, сеньйоре!
— А як же апарат?
— Вони схоплять вас. Рятуйтесь, сеньйоре!
Індіяни зривають з вікна жалюзі. Місячне сяйво хлюпає їм у лице, заливає груди, плечі. Юкате вистрибнув першим. За ним — Ван-Саунгейнлер. Останнім Флоріс.
Червоні вічка-індикатори злякано тремтять у пітьмі.
Удари прикладів струшують дім. Розчахнулись двері. Світло ліхтаря пронизує кімнату.
— Карамба! — вигукує темна постать. — Пташка вилетіла з гнізда. Знову ми запізнились, капрале. Цим дияволам допомагає сама сельва.
Покинутий апарат байдужно кліпає вічками. За вікном в блакитному місячному сяйві грізно шумить безмежний океан ночі.
ЧАСТИНА ПЕРША
ЗУСТРІЧ У ПОРТУ
Над містом — безбарвне, випалене небо. Сонце тремтить, мліє, немов згусток вогняної лави.
Біля кінної статуї Болівара [2] непорушно стоїть поліцейський. Чорні металеві очі коня втупилися в безлюдний майдан. Здається, ось-ось чавунний скакун скине свого гордого вершника і, здибившись люто, полетить у далекі гори, де, оповиті туманом, дрімають чорні ліси, де вирують водоспади і хижа пума чатує свою жертву.
Професор Крутояр іде повільною, втомленою ходою, очі опущені додолу, чоло покраяне зморшками задуми. Надто багато сліпучого світла на цій вулиці, краще дивитися собі під ноги.
2
Болівар-і-Понте Сімон — видатний політичний діяч, який на початку XIX століття очолив національно-визвольну боротьбу народів Латинської Америки проти іспанського панування.