— Енергія є, — сказала жінка. — Енергія є в батареях твого полігона. Невже ти…

Вона змовкла, їй було важко говорити. Він підвівся, відступив на крок від лавки. Запитав не повертаючись:

— Так вирішила вчена рада?

В голосі його була байдужість. Жінка чекала всього — тільки не байдужості.

— Ні, — відповіла вона. — Це не наказ. Точніше — не зовсім наказ. На засіданні ради всі висловились за використання енергії твоїх батарей. Але одноголосно прийнято застереження: використати, якщо погодишся ти.

— Отже, вирішувати маю я?

— Так.

— І ніхто не буде заперечувати, якщо…

— Ні…

Він вернувся до лавки, сів.

— Передай, що я не згоден.

Вона здригнулася, глянула на нього:

— Ти…

— Я ж сказав — ні. Помовч, будь ласка. Я все поясню.

Жінка марно намагалася розглядіти його обличчя. Голос (так їй здавалося) йшов звідкись здалеку.

— Скажімо, я віддам енергію, нагромаджену тут за сімнадцять років. Адже вам потрібна вся ця енергія, чи не так?

— Так, уся, — підтвердила жінка. — В твоїх батареях приблизно дев’яносто відсотків потрібної нам енергії. Свердловина мусить мати великий діаметр і…

— Гаразд, — перебив він. — Гаразд. Ви візьмете енергію, і трьох людей буде врятовано. Отож ми втратимо нагромаджену за сімнадцять років енергію, зате збережемо трьох людей… Я просив не перебивати мене! Вислухай, будь ласка, до кінця. Ти знаєш: енергія, що нагромаджується тут, потрібна для вирішального експерименту. Опанувати надсвітлові швидкості — значить відкрити людству шлях до найвіддаленіших галактик. Але суть навіть не в цьому. Космічні кораблі нерідко гинуть через недостатню потужність двигунів. Статистика тобі, сподіваюсь, відома. Встановити на кораблях нові двигуни — а в цьому кінцева мета моєї праці — значить врятувати життя багатьом астронавтам. Як бачиш, тут суворий розрахунок. Я не керуюсь особистими міркуваннями. Я думаю про людей. В одному випадку загине троє, але наука стрибне вперед, дасть техніці засоби, з допомогою яких можна буде зберегти в майбутньому від загину, можливо, тисячі людей. У другому випадку пощастить врятувати трьох, але ми втратимо сімнадцять років, і це неминуче — прямо чи опосередковано — призведе до людських жертв. Ти… все зрозуміла?

— Все, — тихо відмовила жінка. — Мені страшно, що ти такий.

Він посміхнувся і ковзнув по ній поглядом.

— Ну, а заперечення в тебе є? Розумні аргументи? Я готовий вислухати.

Жінці було холодно, вона забула про електрообігрів костюма. Сніг падав їй на плечі і не танув.

— Так, — сказала вона після тривалого мовчання. — У мене є аргументи. Ти кажеш правду, космічним кораблям потрібний потужний двигун: це відкриє дорогу до галактик, зменшить кількість катастроф. Однак усе це — в майбутньому. Отже, є час. Не тільки ти думаєш про ці двигуни. Так, я добре розумію: твоє відкриття — це щось виняткове. Але й інші конструкції допоможуть нам у найближчі роки позбутися катастроф, пов’язаних з недостатньою потужністю двигунів. Ні, ні, так не можна обґрунтовувати твою відмову.

Він поблажливо посміхнувся.

— Ти усміхаєшся зараз, — сумно сказала вона. — Я не бачу, але знаю: ти усміхаєшся… Скільки разів бувало так! Я відчуваю, що ти неправий, і не можу довести… З тобою важко сперечатися. Але хіба справедливо, щоб через це ті троє…

— Несправедливо, — сухо відповів він. — Добре. Хай так, важливіше зараз врятувати трьох людей, ніж розраховувати на віддалені результати мого експерименту. Але що можна протиставити його науковому значенню? Нічого!

— Нічого, — повторила жінка. — І все ж людське життя важливіше. Наука існує для людей.

— Прописна істина, — різко перебив він. — Я ставлю експеримент не для забави. Для людей. Це зробить їх сильнішими, щасливішими.

— Ні, ні! Мені важко сперечатися з тобою. Але я… я починаю думати, що твій експеримент тепер тільки затримає розвиток науки.

Він глянув на неї. Йому здавалося, що суперечку вже скінчено. Зараз його просто цікавив хід її думок. І він з цікавістю запитав:

— Чому?

Вона відповіла не зразу. Вона сиділа зовсім непорушно, і сніжинки падали на її вії. “Очі зовсім чорні, — подумав він. — Чорні, а не світло-сині…” Він примусив себе дивитись на Випромінювач. Та набагато важче було змінити напрямок думок: уперше за дуже довгий час думки не корилися йому. “Як дивно, — міркував він, — мине сорок чи п’ятдесят років, і могутній Випромінювач здасться людям незграбним і смішним, а краса, ось така краса, і через тисячі літ викликала б радісне здивування… А якби там, під землею, була вона?..” На мить йому здалося, що на освітленому кінці лавки нікого немає.

— Я поясню, — сказала жінка. Вона намагалася говорити спокійно, зважуючи кожне слово. — Я поясню зрозумілою тобі мовою логічних аргументів… Науку розвивають люди. Тепер вони йдуть на риск, на подвиги, знаючи, що в разі необхідності буде зроблено все можливе, щоб подати їм допомогу. Я кажу не тільки про тих, хто зараз сидить там, у кабіні підземохода. Я кажу про екіпажі космічних кораблів, про експедиції на чужі планети, про будівників підводних міст… Вони твердо знають, що в біді їх підтримають усі. Це надає їм сили, це… Вибач, я збилася з логічної мови. Логіка, тільки логіка! Розвиток техніки певною мірою залежить від того, що люди вірять у підтримку всього людства. Якщо один раз цю віру буде зраджено… Ти розумієш? Сьогодні ми не віддамо енергію твоїх батарей, а завтра хтось завагається — чи йти йому на риск, у когось ледь-ледь ослабне здатність дерзати, у когось трохи поменшає сміливості… І так у всіх галузях науки, скрізь, де йде бій з природою. Загалом це дасть такий негативний ефект, що твій експеримент і ще десятки таких експериментів…

Вона продовжувала говорити, але він нічого не чув. Він з півслова зрозумів її думку і тепер бачив набагато далі, ніж бачила вона сама.

— Досить! — глухо промовив він. — Можливо, ти маєш рацію. Логіка, здається, не на моєму боці.

Жінка напружено вдивлялася в темряву. Світло ліхтаря било їй у вічі; вона насилу розрізняла припорошену снігом постать чоловіка.

— Ти… згоден?

— Послухай, — мовив він, дивлячись на конус Випромінювача, — скажімо, я віддам енергію. Скажімо. Але ж немає твердої впевненості, що цей… електропробій буде вдалим. На такій глибині його ще ні разу не випробовували. І тоді енергію буде витрачено даремно.