593-594. Лемнос – острів у північній частині Егейського моря, в давнину заселений плем'ям сінтійців. 599. Тут – перводжерело широковживаного виразу «гомеричний сміх». 603. Формінга – струнний музичний інструмент, різновид ліри. ПІСНЯ ДРУГА

6. Тут втілення сну (чи сновидіння) називається Онейросом. Фігурує (напр., XIV, 231 або XVI, 672) ще й Гіпнос, крилатий бог сну, брат бога смерті Танатоса, син бога підземної пітьми Ереба й богині Ночі. Гіпнос мав силу присипляти не тільки людей, а й богів. У перекладі обоє імен передано ім'ям Сон. 42. Хітон – спідній одяг (на зразок сорочки), підперезуваний поясом. 93. Чутка – в оригіналі Осса, тут уособлена як богиня.

101 – 106. Берло, знак влади басилевса, як бачимо, скував богковаль Гефест, а бог-посланець Гермес приніс його дідові Агамемнона та Менелая Пелопу, той же передав берло своєму синові Атрею, потім воно дісталось Атреєвому братові Тієсту, від якого, нарешті, перейшло до Агамемнона. Отже, Агамемнон показаний, як владар з ласки богів.

144. Ікарійське море – це, власне, частина Егейського моря. Назва виникла з міфа про Ікара (див. прим, до 591-592 рядків XVIII пісні), що, пролітаючи там, піднявся надто високо, близько до сонця; проміння розтопило віск, яким були скріплені пера на його крилах, тож Ікар упав у море й потонув.

153. Чистили рови, викопані для того, щоб витягти з води на суходіл кораблі, а в разі потреби знову спустити їх на воду. 302. Кери – чорнокрилі богині смерті.

303. Авліда – порт у Беотії (Середня Греція), місце, де збиралися майбутні завойовники Трої перед вирушенням у похід. 319. Син Кроноса (Кронід, Кроніон) – Зевс.

341. Узливання чистим (тобто не розведеним водою) вином супроводило особливо урочисті обіцянки та присягання.

353. «Блиснув перуном праворуч…» – тобто на сході. Треба було стати обличчям до півночі, і якщо Зевс подав знак блискавкою на сході (праворуч), то це вважалося щасливою призвісткою.

461. У Малій Азії, біля гірського пасма Тмол (нині Боздаг), простягалась Асійська лука, від якої походить назва Азії. Там же протікала і ріка Каїстр (нині Аксу). 465. Скамандр – річка в околицях Трої (нині – Мендере-Су).

484. Додатковим звертанням до всіх Муз починається так званий каталог кораблів, племен та вождів, що прибули воювати під Трою. Дослідники підрахували, що під Трою припливло 1186 кораблів із 29 місцевостей, близько ста тисяч воїнів під командуванням сорока трьох воєначальників. Пояснення до цього досить довгого переліку даємо лише найголовніші, випускаючи незначне, а тим паче те, шо з'ясовано в самому тексті «Іліади». Існує погляд, що «каталог» – пізніша інтерполяція і що саме цим пояснюється наявність деяких понять і термінів, яких, мабуть, ще не могло існувати в гомерівські часи (приміром, «всеелліни (панелліни)» нижче, в рядку 530).

498. Грая – місцевість в Епірі (північно-західна частина Греції), від назви жителів якої (граїки) походять сучасні назви – греки, Греція.

504. Платея – місто в Беотії, що пізніше вславилось битвою біля нього (479 р. до н. є.), в якій грецьке військо перемогло армію персів.

511. Орхомен – у давній Греції було відомо двоє міст із такою назвою. Тут згадано місто в Беотії, столиця Мінійського царства, одне з найдавніших і найбагатших міст у Греції. В XIX ст. на його місці провадились археологічні розкопки, що значною мірою спричинились до відкриття кріто-мікенської культури.

569. Мікени – місто на Пелопоннесі, в північній частині Арголіди, один із найзначніших центрів доісторичної Греції. Місце археологічних розкопок, що дали численні й цінні знахідки пам'яток кріто-мікенської культури.

581. Лакедемон (Спарта)-головне місто Лаконіки (на Пелопоннесі). Столиця володінь Менелая. 600. Кіфара – струнний музичний інструмент, удосконалений різновид ліри.

610-614. Аркадія – центральна частина Пелопоннесу – не мала власного виходу до моря.

641-642. Ойней і Мелеагр – герої міфів, дія яких відбувається в часи раніші, ніж Троянська війна; отже, вважалося, що на той час вони вже були неживі. 651. Еніалій – одне з імен Ареса (Арея).

658. Сила Гераклова – замість «сильний Геракл» вжито метонімію. Так само і в інших місцях – III, 105, – сила Пріамова (замість «сильний Пріам»).

696. Деметра – богиня рослинності, зокрема збіжжя. Ітонея (Ітона) – місто у Фессалії.

698. Протесілай – грек, убитий на початку війни. Існує міф: дружина його Лаодамія вблагала богів повернути йому життя на день (за іншою версією – на дві години), а коли цей час минув, позбавила себе життя, щоб піти в Аїд з чоловіком.

718-725. Філоктет – вождь фессалійців, славетний лучник, після смерті Геракла успадкував його лук і стріли. На шляху до Трої на острові Лемносі його вжалила отруйна змія. Рана була така зловонна, що Філоктета довелось покинути на острові. Але, згідно з пророцтвом, не можна було завоювати Трої без Гераклового лука і стріл. Отже, згодом Філоктета було привезено до війська, де його вилікував воїн-лікар Махаон. Цій легенді присвячена трагедія Софокла «Філоктет».

731. Асклепій – син Аполлона. В «Іліаді» це смертна людина, лікар, батько двох синів, також лікарів.– Подалірія і згаданого вже Махаона. Згодом виник культ Асклепія (лат. Ескулапа), бога-лікаря. 734. Орменій – місто в Фессалії. 743. Потвори, оброслі волоссям – кентаври.

755. Присягання водами підземної ріки Стіксу – найстрашніша для давнього грека клятва, порушити яку боялись навіть боги.

783. Тіфоей (Тіфон) – потвора із сотнею зміїних голів, вогненним диханням, громовим голосом і сліпучим поглядом. Був подоланий у боротьбі із Зевсом, що загнав його глибоко під землю (міф називає різні місцевості, переважно поблизу вулканів). Часом він виявляє непокору й починає бушувати, вивергаючи з-під землі потоки вогню. Тоді Зевс шмагає блискавками землю в тому місці, щоб приборкати непокірного в'язня. 786. Іріда (райдуга) – богиня, вісниця Зевса.