– Люди! Не забудьте открыть мой киоск. И подымите кружки! Выше кружки за наш советский порядок!
Тетка Гапка, уронив голову на чью-то грудь, заплакала.
– Звиняй мене, дурну бабу, Ивану-зятек. Звиняй, що не добру думку в голови держала о тебе и хлопцах твоих. Вечна слава вам, ридные наши!
– Цыц, дурна баба! – толкнул Гапку в бок дедок в телячьем треухе. – К чому панихиду заспивала? Ежака тоби пид спидныцу. Мабуть воны, ти хлопци, живи-здорови и зараз поспешают до нас с перемогою. А ты! Пидьмо, пидьмо видсыля, або прийдэ до дому твий зять Иван и никому буде жарыть яешню.
Он подхватил обессиленную, плачущую Гапку и повел ее из толпы.