Шрифт:
– Та ви ж про шинель?!
– Про яку там шинель?! Де-Шанель! Новий француський презідент. Вибрали оце недавно.
– А-а-а-а! Вибрали?! Недавно?! Що з того? І банк запечатали теж недавно. Прощайте. Поцюлуйте його в вічі, а він вас хай цмокне двічі. Та будете родичі: Де Шанель!
Людина, як бачите, зовсім не знайома з останніми закордонними міжнародніми подіями.
Ну, як тут не напишеш?
Звичайно, не буду ж я робити огляд міжнародньої політики всього світу. Я лише буду говорити про ту політику, що «отут» у мене сидить. «Отут» – це значить – на потилиці.
Східне питання.
Значить, так.
У Франції був Жорж Клємансо.
В Англії, на жаль, ще й досі є Лойд Джордж.
Хоч останній і каже, що ніби хоче на покой, але бреше – не хоче.
Одріжняються вони оден од другого, як ви бачите, лише тим, що в одного «Жорж» стоїть спереду, а в другого – ззаду.
Так оці два Жоржі вирішили розв’язати східне питання в той спосіб, щоб відбудувати «Єдиную недлимую».
Наймили для цієї справи трьох дурнів. Колчака, Юденича та Денікіна.
Большовики за нашою допомогою по черзі набили морду всім трьом.
Тоді ті ж самі Жоржі наймили четвертого.
Четвертий теж лізе, висовує потроху й свою. І його буде бита.
Оця вся процедура зветься тепер політиками:
– «Найболючіше питання Сходу».
Чому – «найболючіше»?
– А ви як гадаєте? Як по морді б’ють, то хіба болить?
– Болить!
– Тому й «найболючіше»!
Друге політичне з’явище, яке цікавить нас також як і інших, це – Версальський мир і його наслідки, що, як кажуть, вирішив питання Заходу.
Це справа така.
Зібралися у Версалі представники Антанти і закликали представника ворожої Німецької Держави, щоб помиритися.
Прийшов бідолашний Карло Карлович. Один представник Антанти вхопив Карла Карловича за горло, другий за ноги, а третий вперся йому колінком у живіт.
– Ну, що, – кажуть, – Карло Карлович, биться чи мириться? Миришся?!
– Ja! Ja! Bitte! Bitte! Рятуйте, хто в Бога вірує!
– Bitte, кажеш? Тото-ж! Ну, йди! Значить, ми з тобою помирилися!
Вийшов Карло Карлович за ріжок, обернувся, та кулаком:
– Почекай, бісової віри Антанта, я тебе помирюсь!
Поїхав додому, і тепер у нього армія більша, як у міліон багнетів.
Так що ще довгенько дияконові в церкві доведеться возглашати:
– «І мира мирові у Господа просим!»
Третий цікавий мент у міжнародній політиці – це вибори презідента Франції.
Тут справа вийшла дуже серйозна.
Розумієте, Клємансо, гадаючи що його оберуть, одружився з молодою дівчиною. Для сальону, значить. Бо жінка, так вона на цих самих сальонах дуже добре розуміється.
А обрали Де Шанеля!
Клємансо в роспуці.
Тай справді чолов’яга вже старкуватий. Що він з нею має робити…
Пише до Де Шанеля.
– Mon cher, – говорить, – Поль! Коли ти вже презідентом, то забірай, – говорить, – собі і презідентшу.
А той йому:
– Mon cher, – говорить, – Жорж! Не за для того я пішов у презіденти, щоб всяких там чужих молодиць годувати.
А молодиця аж пінить.
«Що я за тебе, стара панчохо, йшла, щоб ти мені мемуари тут розписував… Обверсалився, та тоді в кущі?»
За мемуари! У-у-у!! Клємансо! І діти такі Клємансо!
Та таке счинилося, таке счинилося, що, мабуть, і Лівобережну Вкраїну Польщі віддадуть.
Один лише генераліссімус Фош не падає духом.
Як спитають:
– Ну, що, екселенція, як ваша кандідатура в презіденти?
– «Одноголосно!» – каже.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Оце, так-би мовити, найголовніші моменти сучасної міжнародньої політики.
Хочеться ще зазнайомити Вас з міжнародним економичним становищем.
Про своє не буду говорити. Ви його гарно знаєте. Що ж до Заходу…
Ви, мабуть, спостерегли вже, що Захід може експортувати?
Це: цигарники, бібулку «Asadie», гребінці, папірові гаманці, масть для черевиків, цвяшки для підошов.
Імпортує:
– Пшеницю, цукор, залізо, вовну.
Товарообмін значить.
У ч. 2 Віденської «Волі» І. Фещенко-Чопівський вмістив статтю під назвою: «Що може дати Україна Західній Європі?» Знаєте, що він пише.