Рейчел Чу – американка китайського походження, професорка економіки в Нью-Йоркському університеті. Її хлопець Нік – професор історії в цьому ж університеті, а сам із Сінгапуру. Вони кохаютьодне одного, і Нік пропонує Рейчел разом провести літню відпустку найого батьківщині. Ще й привід чудовий – весілля найкращого друга.Рейчел погоджується, навіть не підозрюючи, що на неї чекає.
Виявляється, Нікова родина дуже, ні, шалено багата. Дівчина потрапляє в закриту спільноту, де статки обчислюються мільярдами, а коло спілкування становлять найвпливовіші особи Азії. Ці люди не люблять пускати у своє життя незнайомців, непокоячись за родинні гроші та репутацію. І можуть перетворити життя чужинця на пекло.Чи готова до такого Рейчел і чи вистачить їй сил протистояти шаленим родичам Ніка?
Copyright © 2013 by Kevin Kwan
О. Татаренко, пер. з англ., 2020
1 М. Ч. – скорочення від Мам Чао, титулу, що надається онукам короля Таїланду Рами V (1853–1910) і є найнижчим класом з усіх королівських. Англійською це звання перекладається як «ясновельможний». Як і багато інших членів розгалуженої королівської родини Таїланду, частину року вони проводять у Швейцарії. Гольф кращий, та й рух на дорогах також.
2 М. Р. – скорочення від Мам Раджавонз, титулу, який отримують діти чоловічої половини Мам Чао. Англійською це звання перекладається як «благородний». Усі три сини Кетрін Янг та принца Таксіна одружені з тайками високого походження. Оскільки імена їхніх дружин є неймовірно довгими та невимовними для тих, хто не розмовляє тайською, а також не мають великого значення для цієї історії, ми їх не враховуватимемо.
3 Але є батьком принаймні однієї позашлюбної дитини, що народилася від якоїсь малайки (вона наразі живе в розкішному помешканні в Беверлі-Гіллз).
4 От що трапляється, коли обличчя підтягують в Аргентині.
5 Подумує втекти до Маніли зі своєю дорогоцінною нянькою, щоб узяти участь у світовому чемпіонаті з караоке.
6 За чутками, акторка мильних опер Гонконгу – та сама дівчина в рудій перуці з «Впади до ніг мого тигра, сховай свого дракона-ІІ». (Перероблена назва відомого китайського проєкту «Тигр, що крадеться, дракон, що ховається».– Прим. пер.)
7 Її знамениті плітки поширюються швидше за новини від ВВС.
8 Але, на жаль, успадкувала зовнішність за материнською лінією родини – Чоу.
9 У 1980-х за багато мільйонів розпродав своє майно в Сінгапурі й переїхав на Гаваї, але постійно рюмсає, що сьогодні міг би стати мільярдером, «якби зачекав ще кілька років».
Пролог. Кузени
Ніколас Янг впав на перше-ліпше сидіння у фоє готелю. Хлопчина був виснажений шістнадцятигодинним перельотом із Сінгапуру, поїздкою потягом з аеропорту «Гітроу» та вештанням просоченими дощем вулицями. Його кузина Астрід Леонг стоїчно тремтіла поряд: усе через те, що її мати Фелісіті, його «дай гу чей» [1] , або ж «старша тітка», проголосила, що буде гріхом наймати таксі, щоб їхати якісь дев’ять кварталів, і примусила всіх іти пішки аж від самої станції метро «Пікаділлі».
1
В оригіналі – dai gu cheh.– Прим. пер.
Хтось інший, побачивши цю сцену, роздивився б незвичайно стриманого восьмирічного хлопчика й тоненьку, майже прозору дівчинку, яка тихенько сиділа в куточку. Але Реджиналд Ормсбі з-за свого столу, звідки відкривався вид на вестибюль, роздивився лише двох китайських дитинчат, які своїми промоклими наскрізь пальтами саме заплямовували канапи з дамастовою обивкою. А потім видовище стало ще страшнішим: неподалік від дітей виникли три китаянки, несамовито промокаючи одяг паперовими серветками, підліток почав шалено ковзати через увесь вестибюль, а його кросівки залишали доріжки бруду на чорно-білій, викладеній шаховим візерунком, мармуровій підлозі.
Ормсбі кинувся з бельетажу сходами вниз: він знав, що зможе набагато рішучіше за клерків за стійкою рецепції дати цим іноземкам відсіч.
– Доброго вечора, я генеральний менеджер. Чим можу допомогти? – повільно вимовив він, надто ретельно промовляючи кожне слово.
– Так, доброго вечора, у нас заброньований номер,– відповіла жінка бездоганною англійською.
Ормсбі здивовано витріщився на неї:
– На яке ім’я?
– Елінор Янг із родиною.
Ормсбі застиг на місці. Він упізнав це прізвище, і саме тому, що компанія Янгів дійсно замовляла люкс «Ланкастер». Але хто б міг уявити, що ця «Елінор Янг» виявиться китаянкою, та як у бога вона взагалі тут опинилася? Можливо, «Дорчестер» або «Ріц» пустили б до себе такий табір, але це ж «Карлторп», яким володіє родина Карлторпів-Кавендіш-Горів ще від часів правління Георга IV [2] і який був улаштований без винятків як приватний клуб для родин, про які пишуть «Дебреттс» або «Готський альманах» [3] . Ормсбі роздумливо подивився на забризканих вуличним брудом жінок і наскрізь промоклих дітей. Тут на вихідні зупинилася маркіза вдова Акфілд, і він не міг навіть уявити, що саме вона подумає щодо цього наброду, коли завтра вранці побачить їх за сніданком. Він швидко прийняв рішення.
2
Король Великої Британії й Ганноверу з 1820 р.
3
Видавець у галузі етикету та поведінки і найавторитетніший довідник із генеалогії європейської аристократії відповідно.
– Мені надзвичайно шкода, але, здається, на ваше ім’я броні немає.
– Ви впевнені? – здивовано перепитала Елінор.
– Цілком,– напружено посміхнувся Ормсбі.
Фелісіті Янг підійшла до невістки і стала перед реєстраційною стійкою.
– Щось трапилося? – нетерпляче запитала вона. Зараз їй понад усе на світі хотілося потрапити до свого номеру та висушити волосся.
– Аламак [4] ,– зітхнула Елінор,– вони не можуть знайти наше бронювання.
4
Малайський сленг, передає велике здивування або роздратування, дорівнює «о господи» або «боже мій». Alamak та lah – два найчастіше вживаних сленгових слова в Сінгапурі. (Lah – це суфікс, який можна використовувати наприкінці будь-якої фрази для наголосу, але навіщо люди ним користуються – достеменно невідомо, lah.).
– Як це? Можливо, ти замовила номер на якесь інше ім’я? – припустила Фелісіті.
– Ні, лах. Навіщо я б так робила? Я завжди бронюю номери на своє ім’я,– роздратовано відповіла Елінор. Чому це Фелісіті завжди вважає, що вона десь помилилася? Вона знов повернулася до менеджера.– Сер, чи не могли б ви перевірити ще раз? Я підтвердила бронювання лише два дні тому. За нами повинні були залишити ваш найбільший номер.
– Так, я знаю, що ви замовляли люкс «Ланкастер», але не можу ніде побачити вашого імені,– знову повторив Ормсбі.