Інфінітив – The Infinitive – це двадцять третій навчальний посібник з серії Англійська мова. Теорія і практика.
Освоївши теоретичний матеріал, представлений в цій серії і виконавши більше 600 вправ для самоконтролю, Ваш словниковий запас складатиметься з більше, ніж 6 000 англійських слів і виразів, що дозволить Вам успішно скласти такі міжнародні іспити по англійській мові, як TOEFL(Test of English as a Foreign Language), IELTS(International English Language Testing System) і інші.
Неособисті форми дієслова – Non-Finite Verb Forms
Форми дієслова, які вживаються в ролі присудка речення, називаються особистими (предикативними) формами дієслова (Finite Forms of the Verb).
Форми дієслова, які не вживаються в ролі присудка речення, але можуть входити до його складу, називаються неособистими (непредикативні) формами дієслова (Non – Finite Forms of the Verb).
До неособистих форм дієслова відносяться інфінітив (the Infinitive), герундій (the Gerund) i причастя (the Participle).
Неособисті форми дієслова не мають граматичних ознак особи, числа і способу, не виражають часу дії (теперішнього, минулого або майбутнього), а лише вказують на співвіднесеність у часі, тобто чи є виражена ними дія одночасною з дією присудка, або передує йому.
Інфінітив – The Infinitive
Інфінітив – являє собою неособисту форму дієслова, яка позначає тільки дію, не вказуючи ні особи, ні числа. Інфінітив відповідає на запитання: що? що?робитизробити
to read – читати
to speak – говорити
Заперечнi форми інфінітива утворюються шляхом додавання частинки not до інфінітива.
I decided to invite them. – I decided not to invite them. – Я вирішив їх запросити. – Я вирішив їх не запрошувати.
Форми інфінітива
Інфінітив має чотири форми в дійсному (активному) станi і дві в страждальномy (пасивному). Форми страждального стану мають лише простий і досконалий інфінітив перехідних дієслів, тобто дієслів, що вживаються з доповненням.
– Простий інфінітив в активному станi – Indefinite – вживається, коли дія, яку він висловлює, відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом-присудком в особистій формі.
Pauline likes to write letters. – Поліна любить писати листи.
I am glad to see you.(одночасна дія) – Я радий бачити вас.
Щоб показати, що дія відноситься до майбутнього, простий інфінітив вживається після модальних дієслів may, must, should, ought to i після дієслів to expect – очікувати, to intend – мати намір, to hope – сподіватися, to want – хотіти і ін.
You may come tomorrow. – Ти можеш прийти завтра.
He must do it immediately. – Він повинен зробити це негайно.
You should put on a warm hat. – Тобі варто надіти теплу шапку.
I expect to see you next week. – Я очікую побачити вас наступного тижня.
I intend to go to the seaside this summer. – Я маю намір поїхати до моря цього літа.
I hope to find him at home. – Я сподіваюся застати його вдома.
– Інфінітив у продовженій формі в активному станi – Continuous Infinitive – (to) be + Verb (-ing) – підкреслює тривалість дії, одночасної з дієсловом-присудком і використовується, щоб показати, що дії або події будуть відбуватися в момент промови.