“Вимкнули б його, чи що, — немов у сні. подумав Олд-Бой. — Так легко й лампи перепалити…”

Він поворушив зв’язаними руками. Дуже дивно, але гадючий мотузок не стримував його рухів. Тоді Петро ворухнув і ногами. Вони були вільні.

Обережно, потроху він підвів голову й глянув навколо, сподіваючися побачити розлючених людей, що, певно, навмисно притихли і тепер знову кинуться на нього. Але в лабораторії було порожньо. Шипів генератор, сяяли лампи. Втім, чому лампи горять не фіолетовим світлом, а звичайним жовтогарячим? Чому з антени генератора не зриваються фіолетові іскри? Де щит, крізь який проходило проміння й зникало в золотавому сяйві стержнів високої напруги?..

Олд-Бой розгублено підвівся на ноги. Зачекайте, а де ж нова установка?

Нічого схожого в лабораторії не було. На столі, біля якого він сидів, чекаючи, що зроблять з ним лисі, стояв генератор, але він був зовсім не той… Де ж компресор, який утворював інфразвуки в сирені? І де сама сирена? Праворуч на тому ж столі стояв старий генератор. Звідки ж він узявся тут? Може, його принесли лисі? Ні, це безглуздя.

Він озирався, нічого не розуміючи. Де Іван Петрович, де рудий Богдан, Сашко, Люка?

Петро подивився на двері. Якась нісенітниця! Якщо тут немає лисих, то повинні бути його товариші. Або навпаки: коли немає їх, то мають бути лисі.

Нарешті Петро тихо покликав:

— Богдане!

Мовчання.

— Богдане! — повторив Петро голосніше.

Двері відчинилися. На порозі стояв рудий Богдан, заспаний, незграбний, довжелезний. Він солодко позіхнув і запитав:

— Н-ну, як? Які н-наслідки? Пощастило тобі?

— Що пощастило? Які наслідки? — перепитав Олд-Бой здивовано.

Але тоді здивувався Богдан:

— Т-та ти що, очманів? Як новий генератор, я з-запитую?

І він вказав довгим пальцем на генератор, що стояв на столі. Олд-Бой поглянув на генератор, на Богдана. Щось прояснювалося в його свідомості. Розмова про інфразвук… про генератор, який поєднає міліметрові хвилі з коливанням інфразвуку… про нечувані дослідження із задуманою установкою… Він справді починав розуміти. Боже мій, та невже все це було?

А рудий Богдан усе ще співчутливо дивився на Петра, болісно похитуючи головою:

— К-казав я, що це до добра не доведе. Їй-бо, ти, Петре, н-надто запрацювався. Так м-можна й збожеволіти!

Олд-Бой збентежено почухав потилицю.

— Здається, мені тут такий сон приснився!

— Того ти й очманів?

Але погляд Петра знову спинився на новому генераторові. Невже це й справді був сон? Шкода! Проте… що показують прилади?

— Стій, Богдане! — вигукнув раптом Петро і кинувся до генератора. Богдан безпорадно розвів руками:

— Т-та ти що, блекоти об’ївся? Куди т-ти побіг?

Петро не слухав його. Так, прилади показували… правда, не міліметрову довжину хвилі, а майже звичайну, близько п’ятдесяти сантиметрів. Але… але потужність генератора, ось у чому річ! Скільки показує амперметр?

Богдан занепокоєно стежив за поривчастими рухами приятеля. Втім, Олд-Бой уже переможно глянув на нього:

— Маєш! Я ж тобі казав. Оце машина, так машина! В чотири рази потужніша від нашого старого!

— В чотири? — перепитав Богдан, не дуже тямлячи, про що мова.

— Ага! Він дає цілий кіловат потужності. Бачиш? Чудовий вийшов генератор! Бьютіфул!

Богдан докірливо поглянув на нього:

— Знову т-ти? Сам очманів, а м-мене знову фуулом лаєш?

— Не фуул, а — бьютіфул, що означає — чарівно. Я ж тобі кілька разів пояснював.

Богдан мовчав, переступаючи з ноги на ногу.

— Так от, бачиш, збудували-таки, — продовжував свою думку Петро, поблискуючи вже ясними щасливими очима. — Це, братику, тобі не жарти! Це — добрий, певний, потужний генератор і варто було його конструювати! Ой, Богдане, Богдане, ми з ним, з цим генератором, такого доб’ємося… — Він раптом спинився й провів рукою по очах. — Такого доб’ємося.

Десь наче в тумані перед ним проплив велетенський вбитий пацюк… Богдан і Сашко метушаться в радгоспному корівнику… Люка з електроскальпелем у руках… і нарешті — Ганна, чорноока красуня Ганна з радгоспу “Перемога”, — невже і вона приснилася йому?.. Шкода, шкода! Він труснув головою, наче хотів звільнитися від сну. Так, шкода, але…

— Гм… ми з тобою, Богдане, зробимо таке… Запевняю, зробимо! Колись я тобі розповім, що мені цієї ночі приснилося, ти й не повіриш одразу. Правда, правда, дуже цікаво! Давай, друже, випробуємо поки що на практиці, що дасть нам новий генератор!..