Матильда підняла руку. Вона була єдина. Міс Гані уважно глянула на крихітну темноволосу дівчинку з круглим серйозним лицем, що сиділа в другому ряду.

— Прекрасно, — сказала вона. — Прошу встати й перелічити, скільки зможеш.

Матильда встала й почала множити на два. Коли дійшла до того, що дванадцять разів по два буде двадцять чотири, то не зупинилася. Торохкотіла й далі, що тринадцять разів по два — це двадцять шість, чотирнадцять разів по два — двадцять вісім, п’ятнадцять разів по два — тридцять, шістнадцять разів...

— Стій! — урвала її міс Гані, що трохи приголомшено слухала цей бездоганний переказ таблиці множення. — І доки ти так можеш множити?

— Доки? — перепитала Матильда. — Я й сама не знаю, міс Гані. Мабуть, довго.

Міс Гані якийсь час перетравлювала ці дивовижні слова.

— Тобто, — нарешті сказала вона, — ти можеш сказати, скільки буде двадцять вісім разів по два?

— Так, міс Гані.

— І скільки ж?

— П’ятдесят шість, міс Гані.

— А якщо взяти набагато складніше, наприклад, чотириста вісімдесят сім разів по два? Зумієш помножити?

— Мабуть, так, — відповіла Матильда.

— Справді?

— Справді, міс Гані.

— То скільки ж буде чотириста вісімдесят сім разів по два?

— Дев’ятсот сімдесят чотири, — миттю відповіла Матильда. Вона це сказала тихенько й чемно, без найменшої ознаки хизування.

Міс Гані вражено дивилася на Матильду, але коли заговорила, її голос не видавав збентеження.

— Це просто дивовижно, — похвалила вона. — Але множити на два, зрозуміло, значно легше, ніж на більші цифри. Таблиця множення складається з дванадцяти рівнів. Ти які-небудь знаєш?

— Начебто знаю, міс Гані.

— А які, Матильдо? До чого ти вже дійшла?

— Я... я не зовсім розумію, — завагалася Матильда. — Не розумію, що ви маєте на увазі.

— Я маю на увазі те, чи вмієш ти множити, скажімо, на три?

— Так, міс Гані.

— А на чотири?

— Так, міс Гані.

— То скільки ж ти рівнів уже опанувала, Матильдо? Усі аж до дванадцятого?

— Так, міс Гані.

— Скільки буде дванадцять разів по сім?

— Вісімдесят чотири, — відповіла Матильда. Міс Гані замовкла й відхилилася на спинку стільця, на якому сиділа за простим столом перед усім класом. Розмова її приголомшила, проте вона намагалася цього не видати. Їй ще не доводилося зустрічати жодного п’ятирічного, та що там, навіть десятирічного учня, який множив би цифри з такою легкістю.

— Сподіваюся, ви все чуєте, — звернулася вона до класу. — Матильді дуже пощастило. Вона має чудових батьків, які вже навчили її таблиці множення. Матильдо, тебе навчила мама?

— Ні, міс Гані, не мама.

— Тоді в тебе, мабуть, прекрасний батько. Він, очевидно, блискучий педагог.

— Ні, міс Гані, — спокійно заперечила Матильда. — Батько мене не навчав.

— То що, ти самостійно навчилася?

— Та я й сама не знаю, — чесно зізналася Матильда. — Просто мені зовсім не важко перемножувати цифри.

Міс Гані набрала повні груди повітря й поволі його видихнула. Вона ще раз глянула на цю маленьку яснооку дівчинку, що з таким розсудливим і серйозним виглядом стояла за партою.

— Кажеш, тобі не важко перемножувати цифри, — мовила міс Гані. — А ти не могла б трохи пояснити?

— Ой, ні, — зніяковіла Матильда. — Я й сама напевно не знаю.

Міс Гані зачекала. У класі панувала тиша, всі прислухалися.

— Наприклад, — спитала міс Гані, — якби я попросила тебе помножити чотирнадцять на дев’ятнадцять... Ні, це складно...

— Двісті шістдесят шість, — прошелестіла Матильда.

Міс Гані глянула на неї. Тоді взяла олівець і швидко перемножила цифри на аркушику паперу.

— Скільки ти сказала? — перепитала, піднявши голову.

— Двісті шістдесят шість, — повторила Матильда.

Міс Гані поклала олівець на стіл, зняла окуляри й почала протирати скельця шматочком тканини. Учні сиділи тихо, дивилися на неї й чекали, що буде далі. Матильда все ще стояла біля парти.

— А скажи, Матильдо, — попросила міс Гані, й далі протираючи окуляри, — можеш точніше пояснити, що відбувається в твоїй голові, коли ти отримуєш результати множення. Ти явно мусила до цього якось дійти, але таке враження, що відповідь ти отримуєш майже миттю. Ось візьмімо ті цифри, які ти щойно перемножила — чотирнадцять на дев’ятнадцять.

— Я... я... я просто набрала в голові чотирнадцять і помножила на дев’ятнадцять, — знизала плечима Матильда. — Я навіть не знаю, як це ще пояснити. Я завжди казала собі — якщо маленький кишеньковий калькулятор на це здатен, то я що — гірша?