Шухлядні краєвиди
вернуться

Андієвська Емма
Шрифт:

Щоб – бодай – мить – свідомість – світла – вдих

Із циклу «Відозви»

Райони – хмаросягів – торботряси, [24] Цивілізацій – нестабільний – трусок.Хоч порт – вирує: крани – й альбатроси. —Одних – звитяги, інших – лихо – трусить.З бальконів – в горщиках – цвіте – ляванда.Каліка – у візку – справляє швенді. [25] У мізках – знову – гін – до форм – первинних.Загусто – мертвих, й жодного – подзвону. —Як пальцем – ґудзик, – й світ – на лабузиння, [26] Мала – великою – одразу – зона. —Мовляв, чубрій [27] – кобилу – укодокав [28] За те, що – нахилів – занадто – диких. —Й чекають, аби – злу – поїхав – дах,Щоб – бодай – мить – свідомість – світла – вдих.

24

Торботряси = жебраки

25

Швенді справляти = вештатися

26

Лабузиння = бур’ян

27

Чубрій = людина з довгим волоссям, селянин

28

Укодокати = заморити

І про – грозу

Двоє базік – на небо – зирк – та зирк:З кількох – вогнистих – картоплин – гроза —Без жодних – попереджень – і цезур, —Візок – з кістками хмарок [29] – до озер,Де голови, як – із окропу, – риба,Яка – почула – Єрихонські – труби. —Й навкілля – знов – новий – хребет – і ребра. —Прогулюється – із дівчиськом – робот.Й де – дійсність – намацальна – закоротка,Там – Провидіння – сил – рухомі – грудки,Що – за – дороговкази – і закляття,Які, – як треба, – й лютих – тигрів – з клітки, —Хоч – перш, ніж – їх – поновно – в глухий – кут,Стихії – нишком – партію – в крикет.

29

два наголоси: «хмарок і хмарок.

Амур – в пісочку, що – підкови – гне

Глухий район, а – із вікна – бельканто.І кожен – звук – гірські масиви – кондор.Від існування – лічені – секунди. —Ворушиться – в кущах – природи – кендюх.Атланти, що – з-під брили – вхід – до банку,Як стихне, – колискову – в дві – гребінки,На сходах – до каналу – з псом – спить – бенькарт. —Над ними – обома – долоню – бункер.Буття, – не часто, – виправля – й описку.І на стежину – рятівну – і пасквіль. —Дійсність – бар’єр, та – дух – не знає – греблі.Й дитячий – погляд – і навіки – згрубле.Знов – вздовж – галактик – все нові – вогні:Амур – в пісочку, що – підкови – гне.

Єдине серце – мандрівний – атол

Із циклу «Відозви»

Ще – світ – не світ, а сурми, що – кришталь,Який – стежки – крізь – тлін – і сліпоту.Єдине – серце, – мандрівний – атол, —Яке, – хоч – й тіло, поза – межі – тіл —Й за вуха – тих, хто – в немощах – капарить, [30] Вряди-годи – за парашутик – й пір’я.Дарма що – двері – в невимовне – поруч, —Прочинені, – й останнім, які – перші. —І річка – віник, й Авгієві – стайніАж сяють. – Й промінь – в суліях – настої —Для свята, що – еони – на марниціВ процесах – переміщень – і стагнацій. —Мізерний – вузлик, – й знову – карусель, —І сад – цвіте. – Й нові – канали – сил.

30

Капарити – партачити, бідувати.

Зсуви

На пральній дошці – ще – білизну – будні,З-за хмаросяга – на пів неба – бадя. [31] Зникає – місто – у погодній – бодні. —Вага, що – рівнодення – пообіднє.Знов – мапу – існувань – розчиномет. —Поверхню – хвиля – й те, чого – нема.Принишкло – прицвяховане – й німе.И коріння – закладають – динаміт.Дівча – на дійсність: «цур тобі – і пек!» —Яка – ніяк – не лізе – під ковпак.Лиш усміхається – блакиті – мічман,Котрий, – ногою – спогадів – курмаччя, [32] Хоча – стріла – чека – й серед кодол:«Ти – тільки – ти! – І вже – рука – багдаль [33]

31

Бадя = ледачий віл.

32

Курмаччя = дрантя, лахміття.

33

Багдаль = сап'ян з козиної шкіри.

На коротких – і довгих – хвилях

Із циклу «Ненормовані відтинки»

Не дійсність – крани; – час – перебудови.З ніг – валяться – спузири [34] – і склодуви.Дозорці тліну – не виходить – з дива:У шапокляках – з фіфами – удави. —Від вічности – ледь – невеличкий – змилок,Який – за борт, як – корабель – до молу. —Й на тому – місці – сад – й город, де – мальви.Й на мить – весь світ – у роті – карамелька.Хоч – поруч – барва – пік буття – спроквола,Навкілля – підіймаючи – на вила. —Й на інший лад – свідомість – і літопис,Де – ще – пропасниця – пів літа – тіпа —Й примат – в долонях – звук – перетира,Задіявши – нечинний – електрод.

34

Спузар – пастух, до обов’язків якого входило підтримувати вогонь, заготовлювати дрова, носити воду.

Галака [35] – світ

Із циклу «Ненормовані краєвиди»

Із автомата – у каварні – джаз.Крізь – соломинку – дві школярки – джус.В кутку – друзяки – підлітки – маджонґ.Кінь – зі стіни, – мальований, – ірже,Сідаючи – на стільчик – волохатий —Під дубом, за яким – томатом – хутір, —Й дідусь – з ковінькою, що – око – хитро,Чи – кіт, – не впавши, – верхом – по штахету.Трави – зелене – мерехтить – волосся,Де – вдосвіта – хмарина – пролилася.В бік парку – віддаляється – фальцет.Спідниця тітки – гнізда – горобців. —Галака – світ, вибулькує, – лящить,Викрешуючи – замки – із ніщот.

35

Галакати – голосно розмовляти, базікати.

Й свідомість: юна – відьма – на мітлі

Усесвітів – пласкі – акордеони —Матерію, що – береги – туманні, —На – диски – й сфери, – існування – іней.Що – макотирю [36] небуття – імунну.Й одразу – папороть, – і серце, – й мозок,Де – щойно – хаос – скрізь – свої валізи,З яких – і духи, й ящури – вилазять,Нових площин – виповнюючи – лузи.Аж видно: іншу дійсність – розкуйовда,Що – сам – на колесі складчастім – їде,Пришвидшуючи – існування – цирк,Котрим – часами – й просвітків – моцар,Який – всевиддю – глибший – вміст – і плян —На – ще – незрушному, – форпости, – тлі. —Літають – бублики. Кидики [37] – тлум. —Й – свідомість: юна – відьма – на мітлі.

36

Макотиря = стрижена чи голена голова

37

Кидик = малий чоловік. Множина: кидики.