Сьогодні Ґрідас затримався біля портрета довше, аніж зазвичай. Цього ранку його переповняли невеселі думки. Як і більшість спадкових аристократів Нової Імперії, Верховний координатор ставився до своїх сімейно-кланових справ майже з релігійним запалом. Генетична чистота родових ліній знаті вже майже п'ять століть належала до фундаментальних основ державної політики. А сім'я Ґрідасів була одним із визнаних стовпів галактичної держави. Так вважав не лише сам шеф Служби, так стверджували Імперський Родовідний і Світський календарі, де Ґрідасам присвячувались чільні сторінки. Доля готувала його єдиному законному синові такий самий, як і на його, Овшена, портреті, флаг-офіцерський мундир, а в перспективі — Орден Сонця на груди і адміральські зірки на погони. Але спадкоємець, всупереч усім авансам долі, перетворився на нікчему. І сьомого покоління адміралів з Дому Ґрідасів не буде. У Зоряної Імперії стане одним опорним стовпом менше.

Звісно ж, монарх дозволив би йому офіційно усиновити одного з синів наложниць, серед яких є тямущі й сильні хлопці. Проте це була б зіпсута, зганьблена кров. Недостойна передання нащадкам. Всі його наложниці були клонками. Різночасовими і короткоживучими генетичними копіями покійної дружини, уродженої баронеси Тізе [16] .

Ґрідас уявив собі, як презирливо пирхне канцлер Мадин, коли дізнається, що його багаторічний опонент і суперник передасть династійні права напівкровці. І прийняв рішення: він, Овшен, залишиться останнім лордом крові на своїй родовій гілці. Жодних напівклонів-спадкоємців, жодних співчутливих і насмішливих прищурів у спину. Нехай династійні права переходять до його двоюрідного брата, капітана цивільного лайнера. Однак без прізвища. Прізвище він не віддасть нікому. Славетне фамільне називання «Ґрідас», яке ввійшло до історії родоводів і підручників, помре разом із ним, Овшеном. Авжеж, так і буде. Капітан хоча б є людиною достойною, батьком здорових, генетично перспективних дітей. А його власний син… Його він вже відіслав до Периферії і судовим рішенням заборонив виродкові називатися Ґрідасом або Тізе. Наркоманам достатньо псевда або клікухи.

Подумки поставивши крапку на цій проблемі, Верховний координатор зайшов до кабінету. Там на нього вже чекали офіцери. Перший заступник координатора управління «D» Ланс Маккосліб і координатор управління «А» Біргір Ян. Найздібніші адміністратори з діючого складу вищих керівників Служби.

Ґрідас нетерплячим жестом призупинив їхні привітання. Тут зібралися свої, і не було часу на формальності. — Що нового в «темі 88»?

Адмірали перезирнулись. Маккосліб почав перший:

— Ґвен вже на Кідронії. Доповідати буде особисто мені через Камені. З місцевою владою проблем поки що не виникло. Правитель — сама люб'язність. Для захисту команди Ґвен задіяно дві групи аґентів. Кідронійське підпілля активності не виявляє, у Великих Печерах тиша і спокій. Ми збільшили вдвічі кількість спостережних систем і ретельно фільтруємо весь інформаційний трафік Кідронії. Проте, аналітики вважають, що «темою 88» зацікавилися і люди Теслена, і люди канцлера.

— Звідки це відомо?

— На Альфі й Кідронії помічена специфічна активність тих аґентів управління «С», якими керує небіж канцлера. Вони збирають дані про останній рейс «Уриїлу». А людей Теслена помітили в Арпікранському Університеті. Вони з учорашнього дня риються в архівах Вей і Вольска. Окрім того, якийсь технік з Сагунту стверджує, що Теслен отримав важливе повідомлення, в якому згадується Кідронія.

— Технік з якого управління? — Верховний координатор підозріло примружився.

— Управління «С».

— Так я і думав. Вони там що, вже навчилися прослуховувати «червоні зони» чи перехоплювати інфу на Темних Шляхах?

— Там, начебто, мав місце унікальний випадок. До «червоної зони» тесленівці занесли недобитого мікроробота.

— Це я вважаю малоймовірним. Це все фантазії. У Теслена завжди служили професіонали. Натомість управління «С» переповнене провокаторами і безпринципними кар'єристами.

— Але повідомлення не протирічить доповідям аґентів з Альфи й Арпікрану.

— А це вже погано. Надто багато обізнаних з темою. Я сподіваюся, омаді [17] , всі ми розуміємо, що загибель «Уриїлу» не була випадковістю.

— Робиться все можливе, щоб інформація не потрапила до ящерів, — запевнив Ян.

— Ми, на жаль, не маємо потрібних оціночних даних про шпигунський інструментарій наших ворогів. Останній із упійманих на Альфі аґентів володів значними телепатичними можливостями. У нас немає і десятка телепатів з такими здібностями. Якщо на Кідронії ящери мають хоча б одного такого супертелепата, вони знатимуть усе.

— «Червоні зони» четвертого покоління не пропускають ментальні хвилі, ми перевіряли. А на Кідронії у нас всі «зони» четвертого покоління.

— Не тіштеся цим, омаді. Наші люди не можуть весь час сидіти у «червоних зонах». А сьогодні зі спостережних станцій в Агрегаті Оріону мені доповіли: у напрямку Абелари рухається корабель ящерів типу «Велике вухо». За прийнятою класифікацією, як вам відомо, це розвідницька модифікація їхніх дальніх безпілотників. Можливо, теперішнє пересування «вуха» лише випадковість… Такі маневри спостерігалися й раніше. А можливо, й не випадковість. Наша агентура на планетах ящерів про це, до речі, не поінформована. Вона взагалі погано інформована. Про все.

— Я вперше чую про появу «Великого вуха», — здивувався Маккосліб. — Цієї інформації не було у ранковому зведенні.

— Переміщення «вуха» зафіксували не наші, а цивільні станції. Астрофізики з Тарги.

— Наші знову проспали?

— У тому то й річ, Лансе, у тому й річ… Ані надійної агентури, ані відповідального моніторингу прикордонного простору. А на потреби управління «С» й далі витрачається більше половини виділених нам ресурсів.

— Не дивно, — пирхнув Ян. — Канцлер контролює бюджетну комісію Сенату.