— Подивися на неї і відповідай мені, справжня вона чи ні.

Келен відчувала повільно відступаючий біль в шиї від хватки його сильних пальців, навіть після того, як він її відпустив. Ледве втримавшись від сильного бажання потерти болюче місце, вона схопила книгу.

У Келен не було ні найменшого поняття, як дізнатися, справжньою чи ні була книга, яку вона ніколи раніше не бачила. Вона не мала ніякого уявлення, як їй вдасться скласти думку про її автентичність. Тим не менше, вона розуміла, що Джеган не прийме таке виправдання. Його влаштовувала тільки відповідь; він не бажав чути, що вона не знає відповіді.

Вирішивши, що їй треба хоча б спробувати, вона стала гортати сторінки, роблячи вид, що чесно докладає зусиль, тоді як насправді вона всього лише пробігала поглядом чисті аркуші лежачої перед нею на столі, розкритої книги.

— Мені шкода, — нарешті сказала вона, крім правди, не зумівши придумати нічого, що могла б повідомити йому, — але тут одні порожні сторінки. Мені нічого тут підтвердити.

— Ваше Превосходительство, вона не може бачити текст, — видихнула Сестра Юлія, так, немов для неї це не стало несподіванкою. — Це магічна книга. Щоб прочитати її, потрібно мати непошкоджений зв'язок з деякими сторонами Хань.

Джеган глянув на нашийник Келен.

— Непошкоджений. — Він з підозрою подивився їй в очі. — Можливо, вона бреше. Можливо, вона просто не хоче розповісти нам, що вона бачить.

Келен задумалася, — це підтверджувало це, що його не було в її розумі або можливо, це було продовження все тої ж ж ретельно розробленої ним хитрості. Їй здалося, що в нинішній ситуації йому не було ніякої причини приховувати докази його проникнення в її свідомість. Зрештою, і шкатулки, і книга, були основною причиною обману Сестер. Він навмисно тримав у таємниці свою присутність, щоб привести їх сюди, до цієї книги.

Раптово Джеган схопив Джилліан за волосся. Від несподіванки Джилліан видала короткий, обірваний зойк. Очевидно, він заподіяв їй біль. З усіх своїх сил вона намагалася не вириватися з руки, в якій були її волосся, щоб він не зірвав з неї скальп.

— Зараз я вирву одне око у цього дівчиська, — звернувся до Келен Джеган. — Потім я ще раз запитаю, чи справжня книга чи ні. Якщо я не отримаю відповіді, то — незалежно від причини — я вирву у неї інше око. Потім я запитаю в останній раз, і якщо ти знову не даси мені відповідь, тоді я вирву її серце. Як тобі це сподобається?

Сестри стояли мовчки і спостерігали, не вживаючи ніяких спроб втрутитися. Джеган зняв з пояса ніж. Ривком він розгорнув її, міцно обхопивши рукою горло, притиснув до своїх грудей, щоб вона не могла чинити опір і не смикалася, і підніс кінчик ножа впритул до її обличчя. Від жаху, Джилліан стала задихатися.

— Дозвольте мені поглянути на книгу, — сказав Келен, в надії запобігти непоправному.

Двома пальцями руки, що втримувала ніж, він схопив книгу і віддав їй. Келен більш ретельно переглянула сторінки, щоб переконатися, що вона не пропустила жодної, яка могла б їй хоч що-небудь сказати, але вона як і раніше нічого не побачила. Всі сторінки були чисті. Вона нічого не бачила, і сказати, справжня вона чи ні, їй було неможливо.

Вона закрила обкладинку і пригладила її долонею. Вона не знала, що робити. Вона поняття не мала, що шукати. Вона перевернула книгу, подивилася з зворотного боку. Переглянула зріз сторінок. Повернула набік, вивчаючи назву, золотими літерами витиснутими на корінці.

Джилліан видала придушений крик, так як Джеган з силою передавив їй горло, відірвавши її ноги від землі. Кінчик ножа був націлений прямо в праве очей дівчини. Не в змозі ухилитися від загрози, вона могла тільки моргати, і її повіки вже зачіпали кінчик леза.

— Пора осліпнути, — прогарчав Джеган.

— Це підробка, — сказала Келен.

Він підняв погляд.

— Що?

Келен простягнула йому книгу.

— Ця книга — помилкова копія. Вона підроблена.

Сестра Юлія зробила крок вперед.

— Як ти можеш це знати? — Вона явно була збита з пантелику тим, як Келен, не будучи в змозі прочитати жодного слова в ній, змогла назвати книгу підробленою.

Келен не звернула на неї увагу. Замість цього вона продовжувала дивитися в кошмарні очі сноходця. Образи клубочилися, міняючись, подібно жорстоким грозам на опівнічному горизонті. Щоб не відвести погляд, їй потрібна була вся її сила волі.

— Ти впевнена? — Запитав Джеган.

— Так, — сказала вона з усією переконаністю, яку змогла в собі знайти. — Це — фальшивка.

Тепер, гранично зосередившись на Келен, Джеган відпустив Джилліан. Звільнившись, дівчина прослизнула навколо Келен і встала позаду, під її прикриття.

Джеган дивився в очі Келен.

— Звідки тобі відомо, що це не «Книга Зниклих Тіней»?

Келен стояла тримаючи книгу, повернену до нього, так, щоб йому було видно корінець.

— Ви всі шукаєте «Книгу Зниклих Тіней». Тут написано — «Книга Зниклої Тіні». ((тінь — shadow, тіней — shadows, прим перекл.))