— Зедд, та що з тобою?

Його пальці тремтіли.

— Чи знаєш ти, що означає сказане тобою про «Книгу Зниклих Тіней», фраза — «занадто легко, щоб бути вкраденою»? Я завжди думав про це, але не знайшов нічого, за що б зміг зачепитися. Це була ще одна річ, яка лежала десь серед моїх думок, але ніколи повністю не спливала на поверхню.

— Так, — сказала Ніккі, терпляче чекаючи, поки він продовжить.

— Так от, коли я згадав про «Книгу інверсії і дуплексів», я, нарешті, згадав, де я бачив її будучи хлопчиськом: у підземеллі. Вона знадобилася мені, щоб перевірити заклинання, і коли ви попрямували з Річардом в Народний Палац, я спустився в підземелля для того, щоб знайти «Книгу інверсії і дуплексів».

Ніккі знала, що він скаже це ще до того, як він це сказав.

— І поки я шукав «Книгу інверсії і дуплексів», я знайшов копію «Книги Зниклих Тіней».

— Вони будуть тремтіти від жаху від того, що вони зробили і кинули тінь ключа серед кісток, — процитувала Ніккі знову.

Зедд кивнув.

— Протягом всього свого життя я ніколи не здогадувався, що там була копія цієї книги. Мене вчили, що не було ніяких інших копій. Мене вчили, що була тільки одна копія. Наодинці мені пояснили, наскільки важливою була ця книга. Але якщо це настільки важливо, тоді чому її не зберігали в більш безпечному місці? Це питання завжди було за межами мого розуміння. Це була одна з причин, через яку я був розсерджений на Раду, яка вирішив роздати шкатулки Одена, як вдячність за заступництво. Я знав, наскільки небезпечними були ті шкатулки, але ніхто не вірив мені. Вони всі думали, що речі, про які я розповідав, були всього лише древнім марновірством чи дитячими казками. Частково, причиною того, що ніхто не вірив в істинну небезпеку, яку представляли шкатулки, було те, що книгу, необхідну, щоб ввести шкатулки в гру, ще ніхто і ніколи не знаходив. Без книги шкатулки були тільки химерною казкою. — Він показав на книгу в руці Ніккі. — Фактично, ніхто і ніколи навіть не знав назви цієї книги. Назва, схоже, написано на древнєд'харіанській мові. Нам потрібен хтось, хто зможе її перевести.

— Я можу читати древнєд'харіанською, — сказала Ніккі.

— Звичайно, ти можеш, — відповів Зедд так, немов його більше ніщо не могло здивувати. — Тоді, як вона називається?

— «Книга Життя».

Зедд став майже таким же блідим, як його хвилясте волосся. Очевидно, він ще не оговтався від шоку.

— «Книга Життя», — повторив він і втомлено протер рукою поперек обличчя.

— Яка відповідна моменту назва, — сказав він. — Влада Одена породжена безпосередньо життям. Відкрий правильну шкатулку і отримаєш владу Одена — сутність самого життя, владу над усім живим і мертвим. Отримаєш безмежну владу. Відкрий невірну шкатулку, і магія покличе до себе — мертвим. Але відкрий іншу невірну шкатулку, і будь-яка жива істота, яка існувала, провалится в небуття. Це стане кінцем всього життя.

Магія Одена — близнюк магії сутності життя і смерті, як частини всього, що живе, тому магія Одена пов'язана як зі смертю, так і з життям. І ключ — це знання, яка шкатулка потрібна. Той, хто відкриє їх, буде ризикувати, але він буде дурнем, якщо буде діяти, не отримавши спочатку ключ, щоб переконатися, яку з них потрібно відкрити.

— Дурень, — сказала Ніккі, — подібний Сестрам Тьми, яких не особливо хвилює небуття, і відкриють вони чи ні неправильну шкатулку? Зедд тільки й міг, що дивився на неї.

— Отже, ти говорив, що знайшов одну з копій, — сказала, нарешті, Кара, коли Зедд затих на якийсь час поглинений роздумами.

Ніккі була вдячна, що Кара спробувала відірвати його від роздумів, в той час, як він виглядав настільки враженим осмисленням подій, настільки жахливих, що вона, ймовірно, не змогла б навіть уявити їх. — Я боюся, що це не найстрашніше, — сказав він. — Бачиш, Річард переніс вміст «Книги Зниклих Тіней» до себе в пам'ять ще в дитинстві. Джордж Сайфер боявся, що книга потрапить у злі руки, але він був достатньо мудрий, і не посмів знищити вміст книги, тому він зробив так, щоб Річард запам'ятав її. Після того, як Річард визубрив кожне слово, він і Джордж Сайфер, прийомний батько, який виховав його і кого Річард вважав своїм справжнім батьком, спалили «Книгу Зниклих Тіней».

Коли Даркен Рал захопив Річарда, і збирався відкрити шкатулки, він змусив Річарда прочитати вголос вказівки з «Книги Зниклих Тіней». Я не пам'ятаю, як це було, — ймовірно, позначається дія заклинання Вогняного ланцюга.

Примітно те, що я там був. Цю частину я пам'ятаю дуже добре, оскільки був сильно вражений двома обставинами. По-перше, розумінням того, що украдена книга з анклаву моєї Вежі була вивчена напам'ять Річардом, а по-друге, що у Річарда був дар, і тільки завдяки цьому Річард зміг запам'ятати і вимовити слова з книги.

Коли я знайшов копію «Книги Зниклих Тіней» внизу в підземеллі, я був глибоко вражений. Я читав її, і досить добре впевнився, що слово в слово це було те, що запам'ятав Річард.

Ніккі підняла голову.

— Це було те ж саме? Ви впевнені?

— Упевнений, — сказав Зедд рішуче. — І те й інше — ідентичне.

Ніккі почала відчувати в собі слабкість.

— Це може означати тільки одне з двох. Або книга була оригіналом, а інша істинною копією цього ключа, або, навпаки, вони обидві були помилковими ключами, фальшивими копіями.

— Ні, вони не могли бути помилковими, — наполягав Зедд. — Коли Річард читав книгу вголос, він не дочитав важливий елемент в самому кінці. Саме, не зачитавши цю частину книги, він і переміг Дарка Рала. Він, по суті, перетворив її в помилкову копію, і таким чином зміг перемогти, перехитривши Даркена Рала. Саме так, як я часто говорив Річарду, — що іноді хитрість — краще чарівництво.

Ніккі поклала книгу на стіл.

— Але не обов'язково це може означати, що це — справжній ключ, а не помилковий. Подивіться сюди, — вона розкрила «Книгу Життя» і вибрала сторінку на самому початку, з однією єдиною річчю на сторінці, немов підкреслюючою, наскільки вона важлива, наскільки центральна вона є.