— Просто не виспалася. У мене така фізіономія кожного ранку, — Аріяна якомога природніше посміхнулася. — Нічого важливого, просто хотіла її про дещо спитати.
— Може, я знаю?
— Ні. Це неспішно. Зв’яжуся з нею пізніше.
— Я повідомлю їй, що ти питалася.
— Не треба. Я сама.
— Добре...
— Дякую, бувай.
Інфополе вже давно згорнулося а Аріяна все сиділа, не рухаючись. Була б Ядвіга Гордіївна на місці, дівчина вже б розповіла, що все пам’ятає. І що хоче все пам’ятати. І що є шлях, котрий їй це дозволить. Нехай і небезпечний. Але вона впорається. Їй просто потрібно довести, що вона впорається. Що вона може стати однією із них.
Аріяна одягнула светр, дістала куртку з шафи і вийшла з кімнати.
