Annotation

Автор - Кушнірук Сергій. Приємного прочитання, дорогі читачі. Звісно я просто аматор, однак маю надію, що вам сподобається ця невеличка книга. У ній вміщені ряд дорогих моєму серцю віршів. Думаю, вони зможуть вас змусити задуматися, здивуватися, зачудуватися. Ще раз бажаю приємного прочитання!

Історія однієї миті.

Минають дні, а також ночі,

І вже пройшло багато літ,

Та ті дівочі гарні очі

Все дивляться мені услід.

Вона була прекрасна й горда,

Як райдуга, чи цвіт квіток,

Хороша, добра, благородна,

Весела, радісна й проста

І гарна була як «Богиня»,

А усмішка несла тепло

І в неї в серці було світло,

Й хотіла радувати серця,

Бо мала «янгола» в душі

І вічний той вогонь у серці

Горів - як сонечко в житті.

Її зірки оберігали,

Хотів я завжди з нею йти

І просто збоку споглядати

Її усмішку й очі ті.

Хоч і не склалося в нас долі,

Та образ твій залишу назавжди,

Вона хотіла вирости поволі

Й розквітнути як квіти золоті.

Хотіла бути доброю як мама,

Зачарувала тільки поглядом своїм

І та краса, і горда та постава,

І голос її ніжний шепотів.

Напевно слухав вічно тую мову,

Я просто хтів любити, та нажаль,

Признатися не зміг би навіть Богу

«Про вічну муку ту мою й печаль».

І завжди буду берегти я світлий образ,

Її прекрасний погляд і «думки»

І може ми ще стрінемось із нею

Та й стежку з квітів висадим в житті.

Я буду любить тебя всегда.

Вдруг ты прошла

И я полюбил

Забыл, что нет у меня этих сил.

Смотрел в безсмертную высь облаков,

А ты показала, что есть любовь.

Хотел бежать,

Но сбился я с ног.

Ты миром стала в сердце моём.

Не буду лениться, рыдать перестану,

А образ прекрасный навеки оставлю.

Ты стала безценной,

Как воздух и реки,

Улыбка твоя осталась навеки,

Глаза засияли,

Как звёзды с небес,

Они загорелись

Как пламя чудес.

Но все же был слеп я

И поздно заметил,

Как ты пронеслась, как мгновенье,

Как ветер.

И зря я не слушал слов верного друга:

«Судьба в этой жизни не наша подруга,

Возьми себя в руки

И стань мужиком,

Борись если надо

Ломай все кругом,

Люби и она тебе точно ответит

И «Волю Огня» возроди в этом свете,

Из пепла вернись,

Докажи если любишь,

Сдаваться не смей

Её ты загубишь,

Запомни слова эти раз и навеки.

В любви нет преград и открыты все реки».

Пришла в мир война

И облилось все кровью,

Тебя защищу

Даже слова не молвлю,

А если умру, то из мёртвых восстану

Тебя я найду,

На коленья я стану,

Пробьюсь сквозь завесы, сквозь мор и сквозь войны,

Улыбка твоя «уничтожит» все волны

Твой взгляд в пустоте для меня как фонарь.

Из тени я выйду,

Забуду печаль,

Я буду бороться, идти черепами,

Дабы любовь была между нами,

И пусть это чувство живет, расцветает

Оно для меня никогда не растает.

Я буду просить, умолять о прощение,

Надеяться буду, искать откровенья,

Тебя я люблю, для меня ты безценна,

Как звёзды на небе,

Как солнца мгновенья.

Любовь пронесу я сквозь жизнь неприменно

За светлые чувств умру несомненно

Тебя обнему, а потом поцелую,

Я все расскажу, что в душе нарисую.

Назову тебя «зайкою», «рыбкой», «солнцем»

С букетом цветов постучу я в оконце,

Всегда буду рядом с тобою идти,

Лишь смерти подвластно нас развести.

Но всё же, я думаю, сможем прорваться

И будем все чаще с тобой целоваться

Безсмертные чувства и это любовь

И ей все подвластно

Любите все вновь,

Сражайтесь за счастье,