У дверях показався Льобре.

Сірано зірвав із грудей убитого генерала серветку і приклав її до свого покаліченого лоба.

— Треба спинити кров! — закричав Кола. — У мене є чудова мазь. Цей бальзам приготувала куховарка, котра, можливо, була іспанською відьмою. Пам’ятаєш, ще в дитинстві, коли ми часто розквашували носи, та мазь зупиняла кров?

Льобре вихопив з кишені слоїк з бальзамом і спритно наклав пов’язку своєму другові, що майже повністю закрила йому очі.

І все ж Сірано не схотів залишитися в домі, бо знадвору ще полинув шум бою. Він вискочив і разом із гасконцями став тіснити розладнані лави іспанців.

Втративши командирів, не одержуючи наказів, вони почали відходити і нарешті кинулись тікати.

Тим часом й інші французькі підрозділи прийшли на допомогу гасконцям, розширивши прорив…

Французи захопили чимало полонених. Поводились вони з ними по-рицарськи, а надто з кухарями, віддаючи їм належне за їхнє кулінарне мистецтво, залишивши їх трудитися біля своїх кухонь.

Тримаючи за руку Сірано, Льобре повів його до генеральської “хижі”, оскільки пов’язка сповзла тому на очі.

— Нас, Саві, жде обід, він може прохолонути. — Кола намагався хоч якось підтримати свого друга. — Ти виборов його в чеснім бою і маєш на нього повне право. “Наше право, наша слава!” — проспівав він.

І обидва сіли за стіл. Голод виявився сильнішим від болю, і Сірано, незважаючи на рану, з апетитом їв страви.

Зокола долинала весела пісня гасконців:

Батьком став нам край Гасконь

І сестрою — ловка шпага,

Ратним братом — вірний кінь,

Горда матір — це відвага!

— Шпага, кінь, Гасконь, відвага! — вигукнув Льобре, підвівшись і взявши в руку келих.

Крізь розбиту шпагою Лопеса шибку було видно, як на візках із напівкруглим верхом з кольорових смужок проїжджали маркітантки, доставляючи у французький табір довгождані продукти.

За день до появи в Мов’єрі Мазаріні Жозеф Ноде дістався до палацу кардинала Рішелье, і той негайно його прийняв. Між ними відбулася багатозначна розмова.

Кардинал уважно вислухав повідомлення про те, як письменник виконав доручення мсьє Ноаля і доставив у Францію синьйора Кампанеллу та важко поганеного іспанською кулею сміливця Сірано де Бержерака.

Коли ж мова зайшла про те, що Кампанелла й поранений юнак із Папської області до гирла Тібру перебиралися в трунах, віка яких зняли лише у відкритому морі, кардинал насупився, підвівся з-за столу, сердито скинувши з колін кота, і почав ходити по кабінету. Поли його сутани з червоною підкладкою аж розвівалися.

— Вельми кепські новини привезли ви мені з Італії, мсьє Ноде, — сказав він, вислухавши повідомлення. — У ваших книгах, які я читав, усе складалось набагато краще, ніж вийшло на ділі.

— Але, ваша превелебність, — забурмотів занепокоєний Ноде, — обидва втікачі щасливо прибули до Франції, і синьйор Кампанелла привіз листа найсвятішого папи Урбана VIII, адресованого вам особисто. Він вручить вам його сам, як звелів папа римський.

— Прикро, що я не маю цього листа на руках, — знову невдоволено зауважив Рішельє. — Однак ланцюг логічних побудов дає мені змогу прочитати те послання на відстані.

— Ваша превелебність! Така прозорливість під силу тільки вашому високому розуму.

— Який же ви письменник, мсьє Ноде, якщо не здатні уявити собі, що міг написати папа римський, посилаючи мені листа із звільненим після тридцятилітнього ув’язнення Кампанеллою?

— На жаль, ваша превелебність, змушений зізнатися, що моєї уяви недостатньо.

— Тут потрібна зовсім не уява, шановний Ноде. А втім, я вдячний вам за виконане доручення нашого посланника в Папській області мсьє Ноаля, котрий одержить підвищення і, — він обернувся до Мазаріні, що стояв за його кріслом з опущеними очима, — переводиться віднині до далекої Росії французьким послом при московському царю. Причому з усім штатом нашого представництва в Римі. Щоб не зосталося там жодної людини з оточення Ноаля.

— Слухаю, — уклонився Мазаріні.

— А вас, мсьє Ноде, я теж хочу нагородити і направити радником до губернатора Нової Франції, де вам, сподіваюсь, вдасться написати книгу на наше замовлення про тамтешніх червоношкірих аборигенів. З ними ми маємо військовий союз у боротьбі проти англійських колоній.

Ноде схилив голову. Мало того, що йому доведеться перетнути океан, вирушаючи на край світу, названий Новою Францією, витримати в дорозі всі жахи морської хвороби, але й не скоро повернутися до домашнього затишку. Словом, будучи достатньо проникливим, він не без гумору поставив себе поряд з єгипетським власником фелюги, котрий додатково одержав 500 пістолей за мовчання, а він, Ноде, — гірку милість всесильного кардинала.