Вход/Регистрация
Ерагон
вернуться

Паолини Кристофер

Шрифт:

Ерагон тупо подивився на дровиняку й похитав головою.

— Облиште, з мене досить, — мовив юнак, відвертаючись від старого, і знову ледь не опинився на землі від удару по спині. Аж загарчавши від люті, юнак озирнувся.

— Ніколи не повертайся до ворога спиною! — гукнув Бром, кинувши палицю Ерагонові й знову атакуючи. Під його натиском Ерагон відступав, кружляючи довкола вогнища.

— Притисни руки до боків. І весь час підгинай коліна, — наказав старий. Раз по раз даючи поради, він зупинявся, аби показати Ерагонові, як саме виконувати той чи той прийом.

— А тепер зроби це ще раз, тільки повільніше! — лунало над галявиною. Так вони довго вивчали одну позицію за іншою, чітко визначаючи напрямок ударів, аби потім продовжити битися по-справжньому. Ерагон вчився дуже швидко, та, попри всі зусилля, йому не вдавалося тримати Брома на належній відстані.

Коли вони закінчили урок, Ерагон зі стогоном упав на свою підстилку. У нього боліло все тіло — Бром аж ніяк не збирався його жаліти. Сапфіра несподівано захихотіла, закопиливши верхню губу й показавши ряд чудових білих зубів.

— Що це з тобою? — роздратовано спитав юнак.

— Та нічого, — відгукнулась вона. — Просто смішно бачити, як такого хвацького молодика побив старий дідуган.

Сапфіра знову захихотіла, і Ерагон густо почервонів, збагнувши, що та з нього сміється. Намагаючись хоч якось зберігати поважний вигляд, парубок улігся на бік і заснув.

Наступного дня Ерагон почувався ще гірше. Усі руки були в синцях, і він ледь міг рухатись. Бром відвів погляд від варива, яке готував, і посміхнувся:

— Як почуваєшся?

Та парубок тільки пробурчав щось у відповідь, швидко наминаючи сніданок.

Після сніданку вони вийшли на дорогу й рушили швидким кроком, плануючи дістатися Терінсфорда до обідньої пори. Невдовзі дорога стала краща, і ось уже на обрії замайоріли перші будинки.

— Скажи Сапфірі, нехай вона летить уперед і зачекає нас за Терінсфордом, — озвався Бром. — Тут слід бути дуже обережними, інакше люди неодмінно її помітять.

— А чому ж ви самі їй про це не скажете? — з притиском запитав Ерагон.

— Говорити з чужим драконом — не дуже добре.

— Чомусь у Карвахолі це вас не спинило, — не вгавав юнак.

— Ну дивись, я тебе попередив, — відрубав старий.

Ерагон похмуро зиркнув на нього й таки нереказав прохання драконові.

— Ти також будь обережний, — відповів той. — Слуги імперії можуть ховатися де завгодно.

Тим часом колії від коліс на дорозі зробилися глибшими, слідів довкола теж побільшало, а численні ферми на обрії говорили про те, що мандрівники підійшли до Теріинсфорда. Село виявилось більшим за Карвахол, але будівлі в ньому були розташовані абияк, не підлягаючи жодному плану забудови.

— Ну й безлад, — тільки й сказав Ерагон. Демптонового млина ніде не було видно. Балдор та Альбрих, певно, уже знайшли Рорана. Так чи так, але в будь-якому разі Ерагон не мав особливого бажання зустрічатися з двоюрідним братом.

— М’яко кажучи, не дуже приваблива картина, — згодився Бром.

Уздовж села несла свої води річка Анора, нерехоплена приземкуватим мостом. Коли мандрівники наблизилися до нього, з-за кущів вийшов якийсь дебелий чолов’яга й став їм на дорозі. Він мав аж надто коротку сорочку, тож брудний живіт звисав над мотузком, яким той був підперезаний. Губи в незнайомця порепалися, а зуби нагадували розкришене надгробне каміння.

— У нас тут не ходять просто так, — сказав він. — Це мій міст. Тож платіть, коли хочете нерейти на той бік.

— Скільки? — спокійно спитав Бром, витягуючи торбинку з грошима.

— П’ять крон, — зрадів власник моста, розтягнувши губи в широкій посмішці. Ерагона обурило таке нечуване здирництво, він почав був сперечатися, але Бром зиркнув на нього, й парубок принишк. Тож без зайвих слів вони віддали гроші, і чолов’яга поклав їх у торбинку на поясі.

— Красно дякую, — сказав він глузливим тоном, даючи дорогу мандрівникам.

Бром рушив уперед, але несподівано шкопирТНУВ, схопившись за руку незнайомця, аби якось утриматись на ногах.

— Дивись, куди преш! — гаркнув той, відступаючи вбік.

— Даруйте, — вибачився старий і перейшов разом з Ерагоном міст.

— Чому ж ви не торгувалися? Він же нас надурив! — напався на Брома парубок, коли вони відійшли подалі. — Адже міст точно не його! Ми б могли просто не зважати на цього здирника!

— Може, й так, — погодився Бром.

— То навіщо ж було платити?

  • Читать дальше
  • 1
  • ...
  • 37
  • 38
  • 39
  • 40
  • 41
  • 42
  • 43
  • 44
  • 45
  • 46
  • 47
  • ...

Ебукер (ebooker) – онлайн-библиотека на русском языке. Книги доступны онлайн, без утомительной регистрации. Огромный выбор и удобный дизайн, позволяющий читать без проблем. Добавляйте сайт в закладки! Все произведения загружаются пользователями: если считаете, что ваши авторские права нарушены – используйте форму обратной связи.

Полезные ссылки

  • Моя полка

Контакты

  • chitat.ebooker@gmail.com

Подпишитесь на рассылку: