Мавка зміняється раптом у вербу з сухим листом та плакучим гіллям.

К и л и н а

(оговтавшись від здуміння, ворожо)

Чи ба! Я в добрий час тобі сказала!

Ну-ну, тепер недовго настоїшся!..

Х л о п ч и к

(вибігає з хати. До Килини)

Ой мамо, де ви-те? Ми їсти хочем,

а баба не дають!

К и л и н а

Ей, одчепися!

(Нишком, нахилившись до нього).

Я там під печею пиріг сховала, -

як баба вийде до комори, - з'їжте.

Х л о п ч и к

Ви-те суху вербу встромили тута?

Та й нащо то?

К и л и н а

Тобі до всього діло!

Х л о п ч и к

Я з неї вріжу дудочку!

К и л и н а

Про мене!

Хлопчик вирізує гілку з верби і вертається в хату. З лісу виходить Лукаш, худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки.

К и л и н а

(скрикує радісно, вгледівши його, але зараз же досада тамує їй радість)

Таки явився! Де тебе носило

так довго?

Л у к а ш

Не питай!

К и л и н а

Ще й не питай!

Тягався, волочився, лихо знає

де, по яких світах, та й "не питай"!

Ой любчику, не тра мені й питати...

Вже десь ота корчма стоїть на світі,

що в ній балює досі свита й шапка.

Л у к а ш

Не був я в корчмі...

К и л и н а

Хто, дурний, повірить?

(Заводить).

Втопила ж я головоньку навіки

за сим п'яницею!

Л у к а ш

Мовчи! Не скигли!!

Килина спиняється, глянувши на нього з острахом.

Ось я тебе тепера попитаю!

Де дядьків дуб, що он пеньок стримить?

К и л и н а

(спочатку збилась, але хутко стямилась)

А що ж ми мали тута - голод їсти?

Прийшли купці, купили, та й уже.

Велике щастя - дуб!

Л у к а ш

Таж дядько Лев

заклявся не рубати.

К и л и н а

Дядька Лева

нема на світі, - що з його закляття?

Хіба ж то ти заклявся або я?

Та я б і цілий ліс продати рада

або протеребити, - був би грунт,

як у людей, не ся чортівська пуща.

Таж тут, як вечір, - виткнутися страшно!

І що нам з того лісу за добро?

Стикаємось по нім, як вовкулаки,

ще й справді вовкулаками завиєм!

Л у к а ш

Цить! цить! не говори! Мовчи!

(В голосі його чутно божевільний жах),

Ти кажеш

продати ліс... зрубати... а тоді вже

не буде так... як ти казала?

К и л и н а

Як?

Що вовк...

Л у к а ш

(затуляє їй рота)

Ні, не кажи!

К и л и н а

(визволившись від нього)

Та бійся бога!

Ти впився, чи вдурів, чи хто наврочив?

Ходи до хати.

Л у к а ш

<