Зачіска Рубі розпалася, бо вона зробила її нашвидкуруч, корсет вона затягнути не встигла; Елізабет аж відсахнулася з переляку, бо ніколи її такою не бачила. «Якби я не знала, яка вона красива жінка, то могла б подумати, що переді мною — дешева повія, вівця, виряджена ягням».

— У такому випадку у тебе буде купа проблем на всіх напрямках, — сказала вона.

— Місто вже розділилося навпіл, Елізабет. Шахтарі та їхні дружини — на боці Джейд, а всі старі діви, вдовиці та біблійні фанатики згуртувалися за Семом О’Доннелом. Робітники підприємства також розділилися. Дехто з них ставить йому в провину те, що минулого літа він намагався збурити бунт у Кінросі, — сказала Рубі, проводячи тремтячою рукою по обличчі. — О Елізабет, скажи мені, що Джейд убила того, кого треба!

— Я переконана в цьому, тому що знаю, наскільки близькою була Джейд з Анною. Кожен погляд Анни, кожен її жест і кожне слово можуть розповісти Джейд цілу купу історій, а я в них не розбираюся.

Потім вона розповіла Рубі про собаку, на якій Джейд вибудувала своє рішення вбити Сема.

— Це не справить належного враження на суддю, — зауважила Рубі.

— Так, не справить. Сержант Твейтс — а він був дуже люб’язний — рекомендував мені негайно найняти юридичну фірму, але я навіть не знаю імен Александрових адвокатів — а хто мені взагалі потрібен? Стряпчі чи адвокати? І чи спеціалізуються фірми у своїх послугах?

— Залиш це мені, — діловито кинула Рубі, зрадівши тому, що можна буде зайнятися чимось конкретним. — Я, звісно, дам Александру телеграму — він зараз на своїй золотій копальні в Цейлоні — і скажу правникам «Апокаліпсису», щоб ті найняли гарну фірму для захисту інтересів Джейд. — Вона зупинилася у дверях. — Бідолашну сучку можуть послати на суд до Сіднея, якщо їм здасться, що присяжні, набрані з місцевих мешканців, будуть налаштовані упереджено. На мою думку, сіднейські присяжні будуть іще гіршими. Але, — тут Рубі пирхнула, — я й сама упереджена.

Нелл дізналася новину, коли спостерігала, як зі сховища дістають динаміт, і нетерпляче чкурнула нагору по стежині, не чекаючи, поки прийде вагончик. Усе горе та жах, які Елізабет ховала в собі, відразу ж відбилися на обличчі Нелл, коли вона стояла, уставившись на матір, а по її обличчю текли сльози, прокладаючи видимі русла на її вкритих брудом щоках. Її маленькі груди важко піднімалися та опускалися під забрудненим комбінезоном.

— Це — неправда! — скрикнула вона, коли Елізабет розповіла їй усю історію. — Цього не може бути!

— Що неправда? — стримано спитала Елізабет. — Що Джейд убила Сема О’Доннела чи що Сем О’Доннел — саме той чоловік, що зґвалтував Анну?

— Мамо, у тебе взагалі є які-небудь почуття? Сидиш, як манекен у вітрині! Точнісінько леді Кінрос! Джейд мені як сестра! А Крильце Метелика мені більше матір, аніж ти коли-небудь була для мене, Господи, прости, що скажеш! Моя сестра зізналася у вбивстві — як ви дали їй це зробити, леді Кінрос? Чому ви не заткнули їй рота рукою чи не змусили заткнутися в якийсь інший спосіб? Ви дозволили їй зізнатися! Ви не розумієте, чим це загрожує? Її взагалі не судитимуть судом присяжних! Судять тільки тоді, коли є сумніви стосовно винуватості. І це — робота присяжних. Єдина робота присяжних! Чоловіка або жінку, який не зречеться своїх показань, залучають до суду як підсудного і суддя просто виголошує йому вирок. — Нелл різко крутнулася на п’ятах. — Так, я зараз піду до поліційного відділка і поговорю з Джейд. Вона має зректися своїх показань! Якщо вона цього не зробить, її повісять!

Елізабет почула все, почула ненависть — ні, не ненависть, а антипатію до себе — в голосі доньки і, пропустивши ці жорстокі слова крізь своє серце, змушена була визнати їх правоту.

«Хтось закоркував пляшку, у якій міститься мій дух, моя душа, закоркував на віки вічні. Я горітиму в пеклі, я заслужила горіти в пеклі. Я не була ані дружиною, ані матір’ю».

— Якщо ти і справді збираєшся це зробити, — кинула вона навздогін Нелл, — то раджу тобі помитися і перевдягнутися.

Але Джейд відмовилася зрікатись. Сержант Стенлі Твейтс ніколи б і не подумав про те, щоб не дозволити міс Нелл побачитися з ув’язненою, тому Нелл пустили до камери, призначеної для порушників, що вчинили насильницькі дії. Ця камера знаходилася окремо від півдюжини камер, де утримувалися п’яниці та дрібні злодюжки.

— Джейд, вони ж тебе повісять, — заревла Нелл.

— Я не заперечую, щоб мене повісили, міс Нелл, — лагідно мовила Джейд. — Важливо, що я вбила ґвалтувателя Анни.

— Ґвалтівника, — механічно поправила її Нелл.

— Він зламав життя моїй дитинці Анні, тому мусив померти. Ніхто б інший не вдався до дій, міс Нелл. То був мій обов’язок — убити його.

— Навіть якщо ти вбила його — заперечуй це, Джейд! Тоді тебе відправлять на суд присяжних, ми зможемо навести всі пом’якшувальні обставини, я впевнена, що татко найме адвокатів, які — які б змусили Понтія Пілата відпустити Ісуса! Заперечуй свою вину, будь ласка!

— Я не можу цього зробити, міс Нелл. Я дійсно вбила його, і я цим пишаюся.

— О Джейд, ніщо не варте життя, особливо твого життя!

— Це не так, міс Нелл. Чоловік, який обдурює таку беззахисну дитину, як моя Анна, і змушує її задовольняти брудні забаганки, — це не чоловік, а гидотний смердючий слимак. Він заслуговує на те, що я зробила з Семом О’Доннелом. І я зробила б це знову, знову і знову. У моїй свідомості це залишиться як велика радість.

Ніщо не могло змусити Джейд змінити свою думку.