Річард випростався, і його ліва рука лягла на руків'я меча. — Якби після сутички ви залишилися тут, то неодмінно би з ними зіткнулися. Нам пощастило, що вони не пішли на пошуки в глибину лісу.

— Чому ти думаєш, що вони не пішли? — Запитав Віктор. — І чому знайшовши своїх мерців, вони не стали їх ховати?

— Мабуть побоялися, що поблизу велика група повстанців і зіткнення з ними загрожує безпеці обозу. А ховати своїх вони не стали з тієї ж причини — не було часу, та й піддавати ризику обоз вони не могли.

Віктор похмуро дивився на сліди і на трупи солдатів.

— Гаразд, — сказав він, проводячи рукою по голові, струшуючи краплі води, — принаймні, ми повинні використовувати нашу перевагу в цій ситуації. Поки Джеган зайнятий війною на півночі, у нас є можливість розвернутися тут.

Річард похитав головою. — Джеган, можливо, і зайнятий війною, але це не означає, що сюди не прийдуть його загони, щоб відновити владу Ордену. Соноходець давно показав, що вміє швидко і безжально розправлятися з будь-яким опором.

— Річард правий, — підтримала його Ніккі. — Не можна недооцінювати Джегана і думати про нього як про грубого і неотесаного мужлана. Хоча він часом і веде себе як кровожерний хижак, але він людина гострого розуму і блискучий полководець. Він дуже досвідчений. І ніколи не гарячкує. Він може програти бій, але не війну. Джеган діє раціонально, і абсолютно плює на честь. Ти будеш думати, що вже переміг його, а він, поки ти будеш святкувати, завдасть тобі смертельного удару. Вміння чекати це найсильніша його якість.

— Коли він нападає, то не турбується про втрати, якими б великими вони не були, поки знає, що у нього ще є в резерві солдати. І майже завжди, у всякому разі, до вторгнення в Новий Світ, він вигравав битви більшою кров'ю, ніж його противники.

— Справа в тому, що він не буде вести битви за класичними канонами, і завжди нехтує законами чесного бою. Він нападає такими силами, щоб відразу відкинути і зламати хребет супротивника. Він не визнає полонених.

— А долею тих, хто потрапив до рук його солдатні, можна тільки жахнутися. Жодна нормальна людина не захоче потрапити живим до рук його головорізів.

— Ось чому багато міст здавалися без бою з проханням дозволити їм добровільно приєднатися до Імперського Ордену.

Коли Ніккі замовкла, важку тишу порушував лише шелест дощу. Віктор не сумнівався в правдивості її слів, вона була свідком цих подій.

Час від часу, згадуючи, що вона теж була частиною Імперського Ордена, і принесла людям багато горя, Ніккі бажала собі смерті. І цілком можливо, її заслуговувала. Але тепер вона була ще й єдиною людиною, що так багато знає про Орден, і могла повернути це знання проти Джегана. Це утримувало її від необдуманих вчинків і давало мету в житті — битися.

— Це тільки питання часу, коли Джеган знову повернеться в Алтур-Ранг. — Тихо вимовив Річард.

Віктор кивнув. — Так, але якщо Джеган думає, що полум'я революції спалахнуло тільки в Алтур-Ранзі, то він зосередить всі свої зусилля на придушення заколоту в самому місті, як про це говорила Ніккі. Але ми зробимо так, що це буде для нього не так просто. — Він похмуро посміхнувся. — Ми піднімемо повстання в інших містах, скрізь, де тільки зможемо, скрізь, де люди готові боротися за свободу. Ми роздуємо це полум'я, так сильно, щоб Джеган не зміг погасити його.

— Не обманюй себе, — сказав Річард. — Алтур-Ранг його рідне місто. І це місце де почалося повстання. Заколот в місті, де Джеган будував свій великий палац, підриває престиж і віру в Імперський Орден. Адже палац повинен був стати місцем, з якого Джеган і Братство Ордена управляли б імперією від імені Творця. А люди зруйнували палац і отримали свободу.

Джеган не дозволить похитнути його владу. Він повинен придушити повстання, якщо хоче і далі правити Старим Світом і… Новим. Для нього це як особиста образа; він розглядає опір Ордену, як опір волі Творця. Він не буде занадто розбірливий у засобах і покладе це завдання на своїх самих нещадних головорізів. Джеган зробить з вами таке, що стане прикладом для інших. І мені здається, він не змусить себе довго чекати.

Віктор виглядав стурбованим, але не наляканим.

— І не забувайте, — додала Ніккі, — що його соратники, які зараз зникли, допомагатимуть йому відновити владу Ордену. Багато хто з них незвичайні люди і володіють магією. А чарівники — противники небезпечні.

— Все що ви сказали, безумовно, правильно, але ми повинні кувати залізо поки воно гаряче. — Віктор стиснув руку в кулак. — Принаймні, ми зробили перший крок.

Ніккі посміхнулася ковалю, намагаючись викликати у відповідь усмішку на його спохмурнілому лиці. Вона розуміла, що Віктор правий — треба ж було з чогось починати. Вже піднялися на боротьбу люди, які давно втратили все, окрім надії. І вона не хотіла, щоб він розгубився перед труднощами, які чекають його попереду.